Крістіан Сіндінг
Крістіан Август Сіндінг — норвезький композитор, музичний педагог і скрипаль доби романтизму. Народився 11 січня 1856 року в Конгсберзі, помер 3 грудня 1941 року в Осло. Був сином гірничого інженера Маттіаса Вільгельма Сіндінга та Сесілії Марі Мейделл, братом скульптора Стефана Сіндінга і художника Отто Сіндінга.
Після смерті батька переїхав із родиною з Ліллегаммера до Крістіанії. Навчався музики у Ґудбранна Бена та Людвіга Матіаса Ліндемана, два роки працював на фортепіанній фабриці братів Галс. У 1874–1877 роках студіював у Лейпцизькій консерваторії: опановував гру на скрипці у Генрі Шрадіка та музичну теорію у Саломона Ядассона. Після перерви в навчанні грав в оркестрах Осло під керівництвом Едварда Гріга й Югана Северина Свендсена. У 1879 році повернувся до Лейпцига, де вивчав композицію у Карла Райнека.
Державна стипендія дала Сіндінгу змогу переїхати до Мюнхена й присвятити себе самостійній творчій праці. Там він познайомився з музичним середовищем Ріхарда Ваґнера, чий вплив згодом позначився на його стилі. У Німеччині композитор прожив близько сорока років, а 1920 і 1921 року був запрошеним професором композиції в Істменській школі музики в Рочестері, штат Нью-Йорк.
Визнання прийшло після концерту в Крістіанії 19 грудня 1885 року, де прозвучали його «Старовинні наспіви» для голосу й фортепіано, ор. 1, та Фортепіанний квінтет мі мінор, ор. 5. Квінтет мав успіх також у Лейпцизькому Ґевандгаузі 1889 року. Перша симфонія ре мінор була вперше виконана в Крістіанії 1890 року, Другу симфонію ре мажор, ор. 83, 1907 року в Берліні представив Фелікс Вайнґартнер. Єдину оперу композитора «Свята гора», ор. 111, завершену 1912 року, поставили 19 квітня 1914 року. 1936 року в Бергені відбулася прем’єра Четвертої симфонії «Зима і весна» під орудою Гаральда Гейде.
Серед найвідоміших творів Сіндінга — цикл «Шість п’єс» для фортепіано, ор. 32; його третя п’єса, «Весняний шум» 1896 року, швидко стала популярною. Він написав чотири симфонії, фортепіанний концерт, три концерти для скрипки з оркестром, камерні та фортепіанні твори, а також близько 250 пісень, зокрема вокальні цикли ор. 18, 28 і 75. У його музиці поєдналися окремі риси норвезького фольклору та впливи Ференца Ліста і Ріхарда Ваґнера; у фортепіанному концерті частини об’єднані тематичними перетвореннями. 1905 року Сіндінг став членом Шведської королівської музичної академії та командором ордена Вази, 1909 року — почесним членом Королівської академії мистецтв у Берліні, 1916 року — командором, а 1938 року — кавалером Великого хреста ордена Святого Олава.