Німецький диригент і композитор Конрадін Крейцер народився 22 листопада 1780 року в Мескірху. 1799 року, на наполягання батька, він вступив на юридичний факультет Фрайбурзького університету. Після смерті батька 1800 року залишив навчання й присвятив себе музиці. Крейцер опановував фортепіано, орган, скрипку, гобой і кларнет; разом із товаришами по навчанню створив одноактну комічну оперу «Кумедне сватання».
1804 року Крейцер оселився у Відні, де брав уроки композиції в Йоганна Георга Альбрехтсбергера. Під враженням від опер Антоніо Сальєрі він зосередився передусім на оперній музиці. Серед його ранніх творів — одноактні опери «Езоп у Фригії» (1808) та «Єрі й Бетелі» (1810), написана на старе лібрето Ґете. У 1812–1816 роках Крейцер працював у Штутгартській придворній капелі й поставив там трьохактну трагедійну оперу «Конрадін Швабський». У 1818–1822 роках працював у Донауешингені, а згодом повернувся до Відня, де 1822 року поставили його оперу «Лібуша».
У Відні 1830-х років Крейцер створив свої найпопулярніші опери: «Мелюзина» (1833, лібрето Франца Ґрільпарцера) та «Нічний табір у Гранаді» (1834). Наприкінці десятиліття він гастролював із доньками-співачками Цецілією та Марією. У 1840–1842 роках був музичним директором у Кельні й очолював оркестр Кельнського концертного товариства. У пізні роки часто змінював місце проживання та роботи; зрештою прибув до Риги, де помер 14 грудня 1849 року. Його поховали біля церкви Святого Франциска.
Окрім опер, Крейцер писав камерну й хорову музику та пісні. Серед його учнів був Міша Гаузер.