Корнеліс Доппер
Корнеліс Доппер — нідерландський диригент і композитор. Народився 7 лютого 1870 року в Стадсканалі в родині Лукаса Доппера, перевізника баржами та власника заїжджого двору, і Грітє Свартс. У дитинстві він утратив обох батьків та жив у сестри Грітє і її чоловіка, композитора й викладача музики Йоганнеса Бернардуса Колкмана. Колкман кілька років навчав його музиці та порадив вступити до консерваторії в Лейпцигу.
У 1888–1890 роках Доппер навчався в Королівській консерваторії музики в Лейпцигу у Карла Райнеке й Соломона Ядассона. Повернувшись до Нідерландів, кілька років працював музикантом у Гронінгені. Його опера «Сліпа дівчина з Кастель-Кює» мала певний успіх в Амстердамі 1894 року в Нідерландській опері; у цьому театрі він працював скрипалем, репетитором хору та диригентом до закриття установи 1903 року. У 1904–1905 роках був музичним критиком газет «Де Ехо» та «Хет Левен».
1906 року Доппер вирушив до Сполучених Штатів Америки. Він здійснив дві великі гастрольні поїздки Сполученими Штатами, Канадою та Мексикою з оперною трупою Генрі Севіджа, а також долучився до американської прем’єри опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Після повернення до Нідерландів 1908 року Віллем Менгельберг запросив його продиригувати власною Третьою симфонією. Відтак Доппера одразу призначили другим диригентом оркестру Консертгебау; на цій посаді він працював до 1931 року, коли його змінив Едуард ван Бейнум.
Доппер здійснив нідерландські прем’єри багатьох творів Клода Дебюссі, зокрема «Моря», Моріса Равеля, Модеста Мусоргського, Ісаака Альбеніса та Мануеля де Фальї, часто диригував і власними композиціями. У 1920-х роках започаткував шкільні концерти, що згодом стали традицією. Він також викладав композицію та оркестрування; серед його учнів були Генрієтта Босманс, Рудолф Менгельберг і Макс Так.
Доробок Доппера налічує близько ста композицій, зокрема чотири опери, сім симфоній, вокальні та камерні твори. Його музика переважно витримана в консервативному, орієнтованому на німецьку традицію стилі, водночас в інструментуванні відчутні впливи Дебюссі та Равеля. Композитор прагнув утілювати нідерландські теми: це помітно в симфоніях «Рембрандт», «Амстердам» і «Зейдерзе». Найвідомішим його твором стала «Чакона готика», яку виконували Віллем Менгельберг, Ріхард Штраус, Карл Мук, П’єр Монте, Джордж Селл та Отто Клемперер.
1930 року Доппер отримав Срібну почесну медаль мистецтв і наук Оранського дому. Після виходу на пенсію він мав слабке здоров’я через стенокардію. Помер 18 вересня 1939 року в Амстердамі, у віці 69 років. Наприкінці XX століття інтерес до його спадщини почав відновлюватися: 1991 року засновано Фундацію Корнеліса Доппера, видано його біографію та записи головних творів. 2005 року Північний Нідерландський оркестр уперше виконав Першу симфонію «Діана», написану 1896 року, а 2010 року в Стадсканалі відкрили пам’ятник композиторові. Того ж періоду відбулася прем’єра його «Реквієму» 1935 року, партитуру якого віднайшли в архіві Нідерландського музичного інституту в Гаазі та реконструювали.