Даніель Житомирський
Даніель Володимирович Житомирський (9 грудня [22 грудня за новим стилем] 1906, Павлоград — 27 червня 1992, Москва) — радянський музикознавець, доктор мистецтвознавства (1968). Він народився у відомій заможній єврейській родині, що збідніла на початку ХХ століття. Його батько Вульф Лейбович Житомирський працював помічником присяжного повіреного, дід Лейб Лемелевич Житомирський був черкаським купцем першої гільдії; сестра Сарра Житомирська стала історикинею та архівісткою.
Дитинство провів у Черкасах, де батько разом із братом Леонідом заснував газету «Черкаські відгуки». Під час погромів доби Громадянської війни родина виїхала до Одеси, а потім до Харкова. У 1921—1922 роках Житомирський працював бібліотекарем військового шпиталю в Харкові.
У 1923—1925 роках навчався у Харківській народній консерваторії. Від 1925 року продовжив освіту на Вищих музично-драматичних курсах як піаніст у класі Михайла Пільстрема та теоретик у класі Семена Богатирьова. У 1925—1926 роках очолював музичну частину «Живої газети» та газети «Біля верстата». У 1926—1931 роках навчався в Московській консерваторії композиції у Миколи Жиляєва та музикознавства у Михайла Іванова-Борецького.
Викладав у Московській консерваторії від 1931 року, у Бакинській консерваторії в 1949—1953 роках і в Горьковській консерваторії в 1955—1970 роках. Паралельно в 1965—1980 роках був науковим співробітником, а в 1980—1986 роках — консультантом Всесоюзного науково-дослідного інституту мистецтвознавства у Москві.
Житомирський написав праці про Олександра Александрова, Дмитра Шостаковича, Петра Чайковського, Модеста Мусоргського та композиторів кінця ХІХ — початку ХХ століття. Значну частину його досліджень присвячено Роберту Шуману: він видав монографію «Роберт Шуман: нарис життя і творчості», дослідження про Роберта і Клару Шуманів у Росії, а також підготував видання статей і листів композитора. У 1966 році став першим радянським лауреатом Премії Роберта Шумана. Помер у Москві; урну з прахом поховано в колумбарії Донського кладовища.