Данило Френкель
Данило Френкель — радянський російський композитор, кінокомпозитор, диригент і піаніст. Народився 15 вересня 1906 року в Києві (2 вересня за старим стилем), помер 9 червня 1984 року в Ленінграді.
У дитинстві навчався гри на фортепіано. У 1925–1928 роках студіював у Одеській консерваторії в класі фортепіано Якова Ткача, а в 1928–1929 роках удосконалював фортепіанну техніку в Другому Ленінградському музичному технікумі під керівництвом Сергія Алперса. У 1932–1935 роках вивчав теорію музики й композицію в Арсенія Гладковського, а в 1936–1938 роках — інструментування в Максиміліана Штейнберга.
У 1922–1924 роках працював піаністом у кінотеатрі «Перекоп» у Балті, а в 1928–1932 роках — піаністом у «Союзкіно» в Ленінграді. У 1941–1944 роках завідував музичною частиною та диригував в Оренбурзькому обласному драматичному театрі; у 1945–1947 роках працював у Ленінградському драматичному театрі імені В. Ф. Комісаржевської. У 1945–1953 роках керував самодіяльним ансамблем Військово-морського флоту. Писав романси на вірші Олександра Пушкіна, Євгена Баратинського, Олександра Блока та Степана Щипачова, а також музику до фільмів.
Серед його опер — «Закон і фараон» (1933), «Ущелина» (1934), «Світанок» (1937), «Діана і Теодоро» (1944), «Похмура річка» (1951; друга редакція — 1953), «Безприданниця» (1959), «Джордано Бруно» (1966), «Смерть Івана Грозного» (1970) і «Син Рибакова» (1977). Він також створив балети «Катрін Лефевр» (1960) та «Одіссей» (1967), оперети «Блакитна бабка» (1948) і «Небезпечний рейс» (1954), три симфонії, фортепіанний концерт, кантати, камерні твори та музику для фортепіано.