Давид Бертьє

Давид Бертьє — російський і український радянський скрипаль, диригент і педагог. Він народився 19 [31] травня 1882 року в містечку Літин Подільської губернії під справжнім прізвищем Лівшиц, у родині комерсанта Шлойме-Аврума Хаимовича Лівшица та Двойри Срулівни Лівшиц.

Навчався в 1-й Київській гімназії. У 1901 році закінчив Музичний інститут у Варшаві по класу скрипки С. К. Барцевича, а в 1904 році — Петербурзьку консерваторію по класу Л. С. Ауера. Також займався композицією у Н. А. Соколова.

Із 1904 року Бертьє працював артистом, а згодом концертмейстером симфонічного оркестру Музично-історичного товариства імені А. Д. Шереметєва в Санкт-Петербурзі. Він виступав як соліст і ансамбліст, а також викладав у Петербурзькій народній консерваторії.

Із 1918 року жив у Києві. Тут він працював концертмейстером і диригентом Державного симфонічного оркестру, очолював струнний квартет Філармонії та викладав у Київському музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка. У другій половині 1920-х років входив до «організаційної п’ятірки» Київсимфансу — симфонічного оркестру без диригента, створеного 1926 року за зразком московського Персимфансу.

Від 1920 року Бертьє був викладачем, а від 1922 року — професором Київської консерваторії. У 1924—1928 роках обіймав посаду проректора музичного інституту і музичного технікуму. Серед його учнів — багато українських скрипалів, зокрема О. М. Пархоменко, Абрам Штерн, В. К. Стеценко та Н. Х. Лозник. У дитинстві у професора Бертьє навчався гри на скрипці також актор Леонід Бронєвой.

У 1941 році Бертьє евакуювався разом із консерваторією, а після війни повернувся до Києва. Він був удостоєний звання заслуженого професора УРСР у 1932 році, а в 1938 році — звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Того ж року його нагородили орденом Трудового Червоного Прапора за видатні заслуги у підготовці музичних кадрів Радянської України. Помер 18 травня 1950 року в Києві, де й був похований.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.