Російський музикознавець-теоретик Дмитро Шульгін народився 19 квітня 1944 року в Москві. Він був кандидатом мистецтвознавства та професором Державного музично-педагогічного інституту імені М. М. Іпполітова-Іванова.
У 1966 році Шульгін закінчив Московське міське музичне училище імені М. М. Іпполітова-Іванова, де вивчав теорію музики в класі Андрія Мясоєдова. У 1971 році завершив навчання на теоретико-композиторському факультеті Московської консерваторії в класі Юрія Холопова. У 1996 році закінчив аспірантуру консерваторії та захистив кандидатську дисертацію «Теоретичні основи сучасної гармонії».
Викладав теоретичні дисципліни в музичних школах і училищах, а з 1973 року — у Московському міському музичному училищі імені М. М. Іпполітова-Іванова. Від 1995 року працював у Державному музично-педагогічному інституті імені М. М. Іпполітова-Іванова, де викладав гармонію, сольфеджіо, аналіз музичних творів, історію та практику світового джазу й теорію сучасної композиції. Від 1997 року був професором кафедри музикознавства та композиції, а з 2007-го — кафедри теорії музики.
Шульгін писав монографії, підручники, статті, словники та методичні праці з теорії й аналізу музики. Серед його книжок — «Роки невідомості Альфреда Шнітке», «Визнання Едісона Денисова», «Сучасні риси композиції Віктора Єкимовського» та «Музичні істини Олександра Вустіна». Він також був співавтором книжки «Творчість — життя Віктора Єкимовського» і написав кілька музичних творів. Помер 11 грудня 2017 року.