Едуард Хагагортян
Едуард Арамович Хагагортян — радянський вірменський композитор і музично-громадський діяч. Народився 15 липня 1930 року у Тбілісі. Був автором музики до багатьох кінофільмів; 1979 року отримав звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.
У музичній школі опанував гру на скрипці. Навчався композиції в Єреванській консерваторії у класі Григорія Єгізаряна, яку закінчив 1955 року, а потім вступив до аспірантури Московської консерваторії, де його викладачем був Арам Хачатурян.
1964 року Хагагортян увійшов до Спілки композиторів СРСР, а після 1970 року став членом її правління. Від 1973 року обіймав посаду заступника головного редактора видавництва «Радянський композитор».
Композитор професійно досліджував народну музику та зробив кілька її записів. Фольклор також вплинув на його композиторський стиль.
Серед його творів — опери «Кіт і Пес» (1958) та «Шапка з вухами» (1976), балети «Соловей і Троянда» (1956) і «Сонна» (1957), музичний спектакль «Каріне» (1980), шість симфоній для великого симфонічного оркестру, написаних у 1962—1980 роках. Він створив ораторії «Ленін і Алі» (1958) та «Гімн праці» (1975), симфонічні поеми «Ода Леніну» (1978) і «Балада про двадцять шістьох» (1981), вокальні цикли на слова Єгіше Чаренца та Л. Серостанової, концерти для кларнета й арфи з оркестром, три струнні квартети та фортепіанний квінтет.
Хагагортян написав музику до фільмів «Шахсенем і Гаріб», «Сліди губляться за обрієм», «Чинара на скелі», «Східний коридор», «У горах моє серце», «Пісня про Маншук», «Мегре і стара дама», «Найспекотніший місяць», «Алегро з вогнем», «Інспектор ДАІ» та інших стрічок. Його музика також була використана у пізніших фільмах серії «Державний кордон».
Помер 3 січня 1983 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.