Ефрем Цимбалист

Ефрем Цимбалист — російський і американський скрипаль, композитор і педагог. Він народився в Ростові-на-Дону в родині музиканта: його батько був професійним скрипалем і диригентом Ростовського оперного театру. Перші уроки музики майбутній митець отримав саме від батька.

У 1901 році Цимбалист вступив до Петербурзької консерваторії, де навчався в класі Леопольда Ауера. У 1907 році він блискуче закінчив консерваторію, здобувши Велику золоту медаль і Рубінштейнівську премію. Того ж року музикант уперше виступив за кордоном — у Берліні та Лондоні.

Справжнє світове визнання прийшло до нього в 1910 році після виконання Скрипкового концерту П. І. Чайковського в Лейпцигу з оркестром під керуванням Артура Нікіша. Уже наступного року він дебютував у США в Бостоні, виконавши концерт Глазунова. Успіх цього виступу та прихильний прийом публіки і критики спонукали Цимбалиста залишитися в США.

У 1914 році він одружився з оперною співачкою Альмою Глюк і часто виступав із нею в концертах. Із 1928 року Цимбалист викладав у Кертісовому інституті музики, а в 1941—1968 роках був його директором. У наступні десятиліття він активно концертував у багатьох країнах, зокрема в СРСР у 1934 і 1935 роках. Серед його учнів — Оскар Шумський і Норман Керрол.

За оцінкою Давида Ойстраха, Цимбалист справив величезний вплив на виконавське мистецтво США, фактично створивши скрипкову школу, широко відому в усьому світі. Він належить до найвідоміших представників скрипкової школи Леопольда Ауера. Його гра вирізнялася глибоким проникненням у стиль твору, благородством звучання інструмента, стриманими темпами й високою технічною майстерністю, що особливо яскраво виявлялося у виконанні музики Нікколо Паганіні.

У 1949 році скрипаль оголосив про завершення виконавської кар’єри й дав прощальний концерт у Нью-Йорку, але через три роки повернувся на сцену, виконавши присвячений йому концерт Джанкарло Менотті. У наступні роки він ще кілька разів виступав публічно, а в 1958—1970 роках входив до складу журі перших чотирьох Конкурсів імені Чайковського в Москві.

Цимбалист здійснив масштабний концертний проєкт, у межах якого дав п’ять серій концертів, що охоплювали основні твори скрипкового репертуару за чотириста років. Серед його власних творів — опера «Ландара» (1956), симфонічна поема «Портрет артиста» (1945), концерти, камерні ансамблі та численні п’єси для скрипки, зокрема фантазії на теми опер «Кармен» і «Золотий півник», «Сарасатеана» та інші твори.