Ейдзі Оуе — японський диригент і викладач, який здобув міжнародне визнання завдяки енергійній манері виконання та широкому репертуару. Народився 3 жовтня 1956 року в Хіросімі. Диригування вивчав у Хідео Сайто в Школі музики Тохо Гакуен. У 1978 році Сейдзі Одзава запросив молодого музиканта до Літнього музичного центру Тенглвуд у США, де Оуе познайомився з Леонардом Бернстайном, який став його наставником. 1980 року він здобув премію Кусевицького в Тенглвуді, а також навчався у Бернстайна як стипендіат з диригування в Інституті філармонії Лос-Анджелеса.
У 1982–1989 роках Оуе був музичним керівником Молодіжних симфонічних оркестрів Великого Бостона. Його американська кар'єра продовжилася на посаді музичного керівника Філармонійного оркестру Ері у 1990–1995 роках; одночасно він працював асоційованим диригентом Філармонійного оркестру Баффало. З 1995 до 2002 року обіймав посаду музичного керівника Оркестру Міннесоти, з яким здійснив перші гастрольні поїздки колективу до Європи та Японії й записав низку альбомів, переважно для лейблу Reference Recordings. У 1997–2003 роках також був музичним керівником Музичного фестивалю Гранд-Тітон у Вайомінгу.
Після гастролей із Філармонійним оркестром Північнонімецького радіо в Ганновері 1997 року Оуе у вересні 1998 року став його головним диригентом і очолював колектив до 2009 року. У 2003 році його призначили головним диригентом Осакського філармонійного оркестру. Важливою віхою став дебют на Байройтському фестивалі 2005 року, де він диригував постановкою опери «Трістан та Ізольда». У вересні 2006 року Оуе став музичним керівником Симфонічного оркестру Барселони і Національного оркестру Каталонії, завершивши роботу на цій посаді 2010 року.
З 2000 року Ейдзі Оуе є професором диригування Ганноверської вищої школи музики. 2006 року він отримав Спеціальну мистецьку премію Осакської культурної премії. Основна сфера його інтересів зосереджена на музиці XX століття. Дискографія диригента включає твори Джорджа Антейла, Леонарда Бернстайна, Аарона Копленда, Густава Малера, Богуслава Мартіну, Сергія Рахманінова, Отторіно Респігі, Ігоря Стравінського, Альфреда Шнітке та Ріхарда Штрауса, зокрема повний цикл симфоній Дмитра Кабалевського. Серед його записів також Концерт для скрипки № 1 Нікколо Паганіні та Концерт для скрипки № 8 Луї Шпора зі Шведським симфонічним оркестром радіо і скрипалькою Гіларі Ган, а також «Casa Guidi», «Капричіо для кларнета з оркестром» та «На славу музиці» Домініка Ардженто з Фредерікою фон Штаде, Бертом Гарою й Оркестром Міннесоти.