Катерина Новицька — радянська та бельгійська піаністка. Народилася 24 жовтня 1952 року в Москві. Її батько, Георгій Новицький, був деканом історичного факультету Московського державного університету.
Навчалася у Центральній музичній школі, а згодом у Московській консерваторії у Євгена Тимакіна та Лева Оборіна. У 1968 році перемогла на Конкурсі імені королеви Єлизавети у Брюсселі — одному з найпрестижніших світових конкурсів піаністів. Організатори допустили її до участі як виняток, адже конкурс був призначений для виконавців від 17 років. Новицька стала першою жінкою-лауреаткою за сімнадцятирічну історію цього конкурсу.
1978 року вона одружилася з бельгійським піаністом Франсуа-Еммануелем Ерві, з яким познайомилася під час брюссельського конкурсу десятьма роками раніше. Має п’ятьох дітей, живе в Монсі та активно гастролює. Її нью-йоркський дебют відбувся 1985 року. У 1996 році Мстислав Ростропович організував її перші після виїзду гастролі у Росії: піаністка виступила у Великій залі Московської консерваторії з творами Моцарта, Шопена та Дебюссі, а також дала концерти у Санкт-Петербурзі й Нижньому Новгороді.
Серед записів Новицької вирізняються інтерпретації творів Сергія Прокоф’єва. Йому присвячено її авторський диск у серії фірми «Мелодія» «Шедеври класичної музики».