Олена Сорокіна — російська піаністка, музикознавиця-історикиня та педагогиня, професорка Московської консерваторії. Народилася 6 квітня 1940 року в Москві в родині вчених-економістів Маріам Семенівни Атлас і Геннадія Михайловича Сорокіна.
У 1958 році закінчила фортепіанне й теоретичне відділення Центральної музичної школи із золотою медаллю. У 1963 році з відзнакою завершила навчання на теоретико-композиторському факультеті Московської консерваторії, а наступного року — на фортепіанному факультеті. Серед її викладачів були І. Р. Клячко та А. І. Кандинський; згодом вона навчалася в аспірантурі на кафедрі історії російської та радянської музики. У 1959–1967 роках викладала в Центральній музичній школі.
Із 1965 року Сорокіна працювала в Московській консерваторії: викладала історію російської музики та історію музики народів СРСР, а також обіймала посади доцентки й професорки. У 1992–2011 роках очолювала кафедру історії російської музики, а в 2001–2008 роках була проректоркою з наукової та творчої роботи. У 1977 році захистила кандидатську дисертацію про розвиток фортепіанної сонати в Росії, а в 1990 році — докторську дисертацію «Фортепіанний дует. Історія жанру». Вона також була професоркою кафедри камерного ансамблю та квартету.
У 1968 році Сорокіна разом із чоловіком, піаністом А. Г. Бахчієвим, створила фортепіанний дует. У 1989 році вони стали першими президентами Всесоюзної асоціації фортепіанних дуетів, однією з організаторок якої була Сорокіна. У дуеті вони записали твори Баха, Моцарта, Дворжака, Шуберта, Шумана та інших композиторів. Серед її праць — книжка «Фортепіанний дует. Історія жанру» та дослідження російської музики й фортепіанних творів.
Сорокіна — заслужена діячка мистецтв Російської Федерації. Її також нагороджено почесними грамотами Ради міністрів СРСР, уряду Російської Федерації та міністерств культури СРСР і Російської Федерації.