Олена Тарасова — російська піаністка, лауреатка міжнародних конкурсів і доцентка Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Народилася 16 травня 1984 року в Москві. Почала займатися музикою у чотири роки в дитячій музичній школі № 9 у класі Галини Василівни Сидорової. У 1990–2002 роках навчалася в Ольги Євгенівни Мечетіної спершу в дитячій музичній школі Академічного музичного училища, а згодом — в Академічному музичному училищі при Московській консерваторії.
У 2002–2010 роках навчалася в Московській консерваторії у Сергія Леонідовича Доренського та Павла Тиграновича Нерсесяна, а також відвідувала спеціальні класи Андрія Олександровича Пісарєва й Миколи Львовича Луганського. Після закінчення аспірантури 2010 року почала викладати в консерваторії. Виступати на сцені почала у п’ять років, а перший сольний концерт дала в одинадцять.
Тарасова стала лауреаткою міжнародних конкурсів у Росії, Франції, Італії та Сербії, а 2009 року отримала премію «Золота ліра. Жіноче обличчя року. Творча еліта Москви». У 2006–2014 роках була солісткою Московського концертно-філармонійного об’єднання «Москонцерт», а від 2006 року виступає як запрошена солістка Московської державної академічної філармонії. Концертує в Росії та інших країнах Європи й в Японії; її виступи транслювали, зокрема, Радіо Франс, радіо «Орфей» і телеканали «Росія-1» та «Культура». Також проводить майстер-класи й бере участь у журі музичних конкурсів. Від 2018 року входить до журі щорічного Міжнародного конкурсу піаністів Асоціації викладачів фортепіано.
Її репертуар охоплює музику від бароко до XXI століття; піаністці довіряли виконання світових і російських прем’єр. До репертуару Тарасової входить її фортепіанна транскрипція «Симфонічних танців» Сергія Рахманінова. Вона також розробляє концепції концертних програм. У межах одного з таких задумів виник жанр «акустичний спектакль». Перший такий проєкт, «Звукові ілюзії. Колаж», вийшов на диску 2018 року; альбом отримав найвищі оцінки за інтерпретацію та звучання в німецькому журналі «Піано Ньюз». У 2020 році журнал так само високо оцінив її альбом «Божевілля».
Серед її записів — альбоми «Здобуття часу» (2012), «Імпресіо» (2015), «Звукові ілюзії. Колаж» (2018), «Божевілля» (2020), «Символ віри» (2023) та «Рахманінов: рідкісні фортепіанні твори й нові транскрипції» (2025). Від 2015 року Тарасова є членкинею Асоціації викладачів фортепіано, а від 2016-го — Міжнародної спілки музичних діячів. Вона створила концепції та стала художньою керівницею проєктів «Російські вечори» й «Опус Універсум».