Єлизавета Григорівна Гілельс — радянська і російська скрипалька та музичний педагог. Вона народилася 30 вересня 1919 року в Одесі, а померла 13 березня 2008 року в Москві. Була заслуженою артисткою РРФСР з 1977 року.
Походила з родини Гілельсів: її батько Григорій Григорович Гілельс працював бухгалтером на цукровій фабриці, а мати Геся Самойлівна Гілельс займалася вихованням дітей і домашнім господарством. Родина жила скромно на Молдаванці в Одесі. Вона була сестрою видатного піаніста Еміля Гілельса.
Музичну освіту розпочала в Одесі у класі Петра Соломоновича Столярського, відомого педагога, а згодом навчалася в Москві у Абрама Ямпольського. На початку творчої кар’єри виступала в дуеті зі своїм братом Емілем Гілельсом.
Найвищим конкурсним досягненням Єлизавети Гілельс стало третє місце на скрипковому конкурсі Ізаї в Брюсселі у 1937 році. Того ж року вона була нагороджена орденом «Знак Пошани» за виняткові успіхи в галузі музичного мистецтва.
Після одруження зі скрипалем Леонідом Коганом вона перейшла переважно на викладацьку роботу. Під час Великої Вітчизняної війни була евакуйована до Свердловська. З 1966 року викладала в Московській консерваторії, а з 1987 року мала звання професора.
Серед її учнів — Ілля Груберт, Ілля Калер, Стефан Якив і Саша Рождественський. Як педагог вона зробила помітний внесок у підготовку нового покоління скрипалів. Похована на Новодівочому кладовищі в Москві.
У сімейному житті була дружиною скрипаля і музичного педагога Леоніда Когана. Їхні діти також стали музикантами: син Павло Коган — скрипаль і диригент, дочка Ніна Коган — піаністка та професор Московської консерваторії. Серед онуків родини також є професійні музиканти, зокрема Дмитро Коган, Вікторія Коган-Корчинська та Даниїл Мілкіс.