Еміл Гаєк
Еміл Гаєк — чеський і сербський піаніст, музичний педагог, учитель музики та композитор. Народився 3 березня 1886 року в Градець-Кралове, помер 17 березня 1974 року в Белграді.
1908 року закінчив Празьку консерваторію за класом фортепіано Йозефа Їранека, а також вивчав композицію у Антоніна Дворжака. Виконавську майстерність удосконалював у Німеччині під керівництвом Конрада Анзорге. Концертував у Фінляндії разом зі старшим братом, скрипалем Ярославом Гаєком. У 1904—1908 роках керував хором празького собору Святого Галла.
1909 року прибув до Саратова, де провадив концертну та педагогічну діяльність. Викладав у Саратовському музичному училищі, реорганізованому 1912 року в Саратовську консерваторію, у якій став професором фортепіано. 1913 року вперше виконав у Саратові Другий концерт Сергія Рахманінова. Від 1917 року виконував обов’язки директора консерваторії, а в 1919—1921 роках був її директором.
1921 року залишив Росію та оселився у Празі. Працював концертмейстером Яна Кубеліка й гастролював із ним у різних країнах. Від 1928 року жив у Белграді, де у 1929—1935 роках очолював Музичну школу імені Станковича. 1937 року став одним із засновників Белградської музичної академії, очолив її фортепіанний відділ і керував ним до 1963 року. Поряд із викладанням виступав як соліст і ансамбліст, а також входив до журі Міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена у 1955 та 1960 роках.