Еміль фон Зауер
Еміль фон Зауер — німецький і австрійський піаніст, композитор і музичний педагог. Він народився 8 жовтня 1862 року в Гамбурзі. Перші уроки музики брав у матері, згодом навчався у Людвіга Деппе. 1879 року вступив до Московської консерваторії, де займався в класі Миколи Рубінштейна. Після смерті Рубінштейна 1881 року Зауер спробував розпочати сольну кар’єру, але через стриманий прийом публіки вирішив продовжити навчання.
У 1884–1885 роках він удосконалював майстерність у Ференца Ліста у Веймарі. Після цього успішно дебютував у Берліні, виконавши П’ятий концерт Бетховена та концерт Гензельта, і здобув визнання як піаніст-віртуоз. Зауер багато гастролював європейськими містами, а 1896 року виступав у Росії.
Від 1901 до 1907 року Зауер викладав на курсах вищої фортепіанної майстерності при Віденській консерваторії. Після кількох років життя й роботи в Дрездені він повернувся до викладання у Відні. Виступав і навчав до 1936 року, а останні роки життя провів у Відні. 1938 року входив до журі конкурсу імені Ізаї в Брюсселі; на концерті, що відбувся в межах конкурсу, виконав фортепіанний концерт Шумана.
Серед учнів Зауера були Уебстер Ейткін, Любка Колесса, Еллі Ней, Стефан Ашкеназі та Ізольда Альгримм. 1901 року він видав мемуарну книжку «Мій світ». Як виконавець Зауер вирізнявся блискучою технікою, темпераментом і поетичністю. Він залишив низку записів, зокрема двох концертів Ліста.
Творчий доробок Зауера охоплює два фортепіанні концерти, дві сонати, концертні етюди та численні інші фортепіанні п’єси. Перший концерт записав Стівен Гаф для проєкту «Романтичні фортепіанні концерти», а повне зібрання фортепіанних творів записав Олег Маршев. За редакцією Зауера виходили твори Йоганнеса Брамса, Доменіко Скарлатті, Ференца Ліста та Фридерика Шопена. Зауер помер у Відні 1942 року.