Емілія Москвітіна — радянська і російська арфістка, професорка та музична педагогиня. Народилася 14 березня 1939 року в Москві. У 1962 році закінчила Московську консерваторію, де навчалася у Віри Дулової.
У 1963 році розпочала оркестрову кар’єру. Понад двадцять років була солісткою-арфісткою симфонічного оркестру Московської державної філармонії, а з 1987 року грала в Державному академічному Великому симфонічному оркестрі імені П. І. Чайковського. Здобула першу премію Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців у Ленінграді 1963 року, другу премію Міжнародного конкурсу арфістів у Тель-Авіві 1965 року та стала лауреаткою міжнародного конкурсу арфістів у Гартфорді 1968 року.
З 1990 року викладала арфу в Московському державному училищі музичного виконавства імені Ф. Шопена, у 1992–1999 роках — в Училищі імені Гнесіних. У 1995–2004 роках була професоркою класу арфи Академії образотворчих мистецтв, а з 2010 року — професоркою Московської державної консерваторії. Також проводила майстер-класи в Нідерландах і Японії.
Москвітіна випустила чотири сольні диски: «Віртуозна музика», «Камерна музика», «Старинна музика» та «Популярна музика». Музикознавець Борис Доброхотов характеризував її виконавський стиль як радше імпресіоністичний, відзначаючи передачу мінливих образів і настроїв та розмаїття звукової палітри. У 1977 році їй присвоїли звання заслуженої артистки РРФСР, а в 1994 році — народної артистки Російської Федерації.
Померла 29 липня 2026 року в Москві.