Ерік Курмангалієв

Ерік Курмангалієв — радянський, російський і казахстанський співак-контратенор. Він народився у родині лікарів: батько був хірургом, мати — педіатром. У дитинстві співав пісні з репертуару Ольги Воронець і Людмили Зикіної, наслідуючи голоси співачок, а у дванадцятирічному віці захопився класичною музикою. Перший сценічний досвід здобув у середній школі імені Кірова в Гур'єві, де у шкільному драмгуртку грав мачуху Попелюшки.

Після закінчення школи у 1976 році вступив до Алма-Атинської консерваторії на музично-педагогічне відділення, у клас А. Полікаркіна. Для приймальної комісії виконав арію з «Орлеанської діви» Чайковського. Курмангалієв мав незвичайний голос — чоловічий альт, що давав йому змогу виконувати жіночі партії. Його сприймали як унікальне явище, а сам співак згадував, що через такий тембр його намагалися перевчати. Остаточно унікальність своїх вокальних даних він усвідомив після переїзду до Москви.

До Московської консерваторії імені П. І. Чайковського його не прийняли, проте він вступив до Московського музично-педагогічного інституту імені Гнесіних. Навчання було складним: після першого курсу його відрахували за нескладений іспит з наукового комунізму, після чого він потрапив до армії, де грав на великому барабані у полковому оркестрі мотострілецьких військ. Повернувшись зі служби, поновився в інституті. У 1980 році, навчаючись на другому курсі в класі Н. Н. Шильникової, дебютував як концертний співак на сцені Великої зали Ленінградської філармонії імені Д. Шостаковича у «Stabat Mater» Дж. Перголезі.

Того ж року його почув Альфред Шнітке, який раніше вважав, що в СРСР неможливо знайти виконавця з таким голосом. Відтоді почалася їхня співпраця. Курмангалієв став першим виконавцем партії контратенора у творах Шнітке, зокрема у Другій симфонії, кантаті «Історія доктора Йоганна Фауста» та Четвертій симфонії. Після закінчення у 1985 році інституту імені Гнесіних, де у дипломній виставі виконав партію Керубіно у «Весіллі Фігаро» Моцарта, стажувався в аспірантурі Московської консерваторії у професорки Ніни Дорліак. Також брав майстер-класи у І. Б'єнер, А. Рейнолдс, Ф. Кертін і Р. Кейселлі.

Співак багато гастролював і виступав на провідних сценах світу, співпрацював з диригентами Геннадієм Рождественським, Дмитром Китаєнком, Фуатом Мансуровим, Тетяною Грінденко, Саулюсом Сондецкісом та іншими. У 1987 році став лауреатом міжнародного конкурсу молодих співаків у Хертогенбосі в Нідерландах. На фестивалі музики в Бостоні 1988 року преса назвала його феноменом. За запрошенням Святослава Ріхтера був постійним учасником міжнародного фестивалю «Грудневі вечори», виступав у Парижі за запрошенням П'єра Кардена, а від 1997 року регулярно концертував у Ризі.

Широку популярність у Росії Курмангалієв здобув у 1992 році, коли виконав роль Сонг Лілінг у виставі Романа Віктюка «М. Баттерфляй» за п'єсою Девіда Генрі Хванга. Ця робота викликала великий резонанс, а самого співака того року визнали найкращим актором року. Пізніше він виконував партію Орфея в опері Глюка «Орфей і Еврідіка», партію князя Орловського в опереті Штрауса «Летюча миша», партію Танкреда в опері Россіні «Танкред» та інші ролі. У його репертуарі були партії й арії з опер Генделя, Россіні, Перселла, а також твори Баха, Вівальді, Глюка, Моцарта, Белліні, Пуччіні, Верді, Шуберта, Глінки, Чайковського, Рахманінова та Римського-Корсакова.

З його участю були випущені платівки й компакт-диски, зокрема із записами кантат Баха та симфоній Шнітке. У 1993 році його внесли до книги рекордів «Диво 93. Дива. Рекорди. Досягнення». У 1996 році указом Президента Республіки Казахстан йому було присвоєно почесне звання «Народний артист Казахстану» за заслуги в мистецтві казахської класичної музики. У 2005 році він також знявся у фільмі Рустама Хамдамова «Вокальні паралелі» і взяв участь у проєкті «Викрадення Фарінеллі», на основі якого було створено документальний фільм «Farinelli. Show must go on».

Ерік Курмангалієв помер 13 листопада 2007 року від хвороби печінки. Відспівування відбулося у московському храмі святителя Миколая в Підкопаях, а поховали співака у 2008 році на Ваганьковському кладовищі. Після його смерті пам'яті митця були присвячені меморіальні концерти, зокрема гала-концерт фестивалю барокової музики Farinelli-Fest у Ризі та концерт «Вокальні паралелі» в театрі «Астана Опера». Курмангалієва згадують як видатного співака з рідкісним тембром, який наполегливо доводив право такого голосу на існування у професійному музичному мистецтві.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.