Ежен д’Альбер
Ежен д’Альбер — німецький піаніст і композитор. Він народився в Глазго в родині композитора Шарля д’Альбера, який працював у Великій Британії. Д’Альбер був далеким нащадком італійського композитора Доменіко Альберті й початкову музичну освіту здобув у батька.
Ще дитиною д’Альбер виступав як піаніст. Із дванадцяти років він навчався в Лондонській національній школі музичної підготовки, зокрема в Артура Саллівана, якому допомагав з аранжуваннями. 1880 року на запрошення Ганса Ріхтера вирушив до Відня, де виконав свій перший фортепіанний концерт. Завершував музичну освіту в Ференца Ліста, у якого навчався понад рік.
1882 року д’Альбер здійснив перше концертне турне Німеччиною, Австрією та Російською імперією. Того ж року великий герцог Веймарський призначив його придворним піаністом. Надалі д’Альбер регулярно гастролював Німеччиною, Францією, Італією та Голландією, а влітку жив в Айзенаху. Він викладав, зокрема, у Берлінській вищій школі музики; серед його учнів були Вільгельм Бакгауз і Альфред Гьон. Згодом він прийняв швейцарське громадянство.
Д’Альбер був піаністом-віртуозом; його майстерність високо цінував Ліст. Він створив 19 опер, а також симфонічну, камерну й фортепіанну музику та був одним із найвизначніших представників веризму в Німеччині. Серед його опер — «Рубін» (1893), «Гісмонда» (1895), «Каїн» (1900), «Імпровізатор» (1902), «Мертві очі» (1916) і «Голем» (1926). До його доробку також належать симфонія (1886), дві сюїти, увертюра, два концерти для фортепіано з оркестром, концерт для віолончелі з оркестром і два струнні квартети. Він був одружений шість разів, зокрема в 1892–1895 роках із піаністкою Терезою Карреньйо. Помер у Ризі 3 березня 1932 року. Пізніше Пірс Лейн записав два альбоми його фортепіанної музики — сольної та з оркестром.