Євгенія Чигарьова — радянська й російська музикознавиця, філологиня, педагогиня та музична критикиня. Народилася 13 лютого 1939 року у Воронежі. Має ступінь докторки мистецтвознавства, професорка.
У 1962 році закінчила філологічний факультет Московського державного університету, а в 1968 році — Московську консерваторію за спеціальністю «музикознавство». У 1972 році завершила аспірантуру при консерваторії. У 1977 році захистила кандидатську дисертацію про організацію засобів виразності у творчості Моцарта останнього десятиліття. У 1998 році захистила докторську дисертацію про Моцарта в культурному контексті його часу, художню індивідуальність і семантику.
У 1963–1970 роках викладала в дитячій музичній школі при музичному училищі Московської консерваторії, а в 1970–1985 роках — теоретичні дисципліни в училищі. З 1985 року працює на кафедрі теорії музики Московської консерваторії; у 1986 році стала доценткою, а у 2002 році — професоркою. У 1992–1993 роках проходила наукове стажування в Інституті світової літератури імені Олексія Горького.
Її дослідження присвячені австрійській культурі, творчості Моцарта та його сучасників, музичній мові, її семантиці, взаємодії слова й музики, а також музиці Бели Бартока, Альфреда Шнітке й Олександра Локшина. Серед її книжок — «Альфред Шнітке: нарис життя і творчості», написана у співавторстві з Валентиною Холоповою, «Опери Моцарта в контексті культури його часу» та «Художній світ Альфреда Шнітке». У 1992 році стала лауреаткою III Всесоюзного конкурсу музикознавців імені Бориса Асаф’єва за книжку про Шнітке, написану разом із Холоповою.