Євген Кісін

Євген Кісін — радянський, російський, британський та ізраїльський піаніст і композитор, лауреат двох премій «Греммі». Народився 10 жовтня 1971 року в Москві. Його батько Ігор Борисович Отман був інженером, а мати Емілія Аронівна Кісіна — викладачкою гри на фортепіано. З дитинства виявляв надзвичайні музичні здібності: ще зовсім малим на слух награвав або наспівував твори, які розучувала його старша сестра Алла, також піаністка.

У шість років вступив до музичної школи імені Гнесіних, а після її закінчення продовжив навчання в інституті імені Гнесіних. Його першим і єдиним педагогом була Анна Павлівна Кантор, з якою він зберігав тісний творчий зв’язок упродовж усього життя. Кісін починав як вундеркінд: у десять років уперше виступив з оркестром, виконавши 20-й концерт Моцарта, а через рік дав свій перший сольний концерт. У 1984 році, у дванадцятирічному віці, виконав Перший і Другий концерти Шопена у Великому залі Московської консерваторії.

Міжнародна кар’єра піаніста розгорнулася дуже рано. У 1985 році він уперше виїхав на гастролі за кордон, у 1987 році дебютував у Західній Європі на Берлінському фестивалі, а в 1988 році виступив з Гербертом фон Караяном на Новорічному концерті Берлінського філармонічного оркестру, виконавши Перший концерт Чайковського. У вересні 1990 року відбувся його дебют у США з Нью-Йоркським філармонічним оркестром під орудою Зубіна Мети, де він виконав обидва концерти Шопена, а вже за тиждень дав сольний концерт у Карнеґі-холі. У 1997 році виступив із сольним концертом на фестивалі Proms у лондонському Альберт-холі — це був перший фортепіанний вечір за більш ніж столітню історію фестивалю.

Кісін веде інтенсивну концертну діяльність у Європі, Америці та Азії, постійно виступаючи з провідними оркестрами світу. Серед диригентів, з якими він співпрацював, — Клаудіо Аббадо, Даніель Баренбойм, Валерій Гергієв, Джеймс Лівайн, Лорін Маазель, Ріккардо Муті, Саймон Реттл, Георг Шолті, Маріс Янсонс та багато інших. Також брав участь у вокальних рециталах із Маттіасом Герне та Рене Флемінг і виступав із програмами, що поєднують музичний рецитал із декламацією віршів. Концерти сезону 2012/13 років він присвятив пам’яті батька, який помер 30 травня 2012 року.

Окрім виконавства, Кісін є автором низки музичних творів. Серед них — фортепіанний цикл, до якого входять «Роздум», «Додекафонне танго», «Інтермецо» і «Токата», а також Соната для віолончелі та фортепіано, Струнний квартет і Тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі, завершене у 2022 році. Інтерес до композиції він відчував із дитинства, а поштовхом до серйознішої роботи стала зустріч з Арво Пяртом. Сам Кісін пояснював задум свого Тріо як антивоєнний твір із вірою в перемогу України.

Він відомий і в інших видах творчої діяльності як письменник, поет, читець і перекладач. Виступає з поетичними вечорами їдишем і російською мовою, публікує вірші й прозу їдишем у нью-йоркській газеті «Форвертс». У 2010 році вийшов компакт-диск із записами сучасної поезії їдишем у його виконанні. У 2019 році було опубліковано його першу збірку віршів, оповідань і віршованих перекладів їдишем, а в 2021 році — збірку оповідань і щоденників. У 2017 році видав автобіографічну книгу «Спогади і роздуми».

Перші двадцять років життя Кісін прожив у Москві. Після розпаду СРСР виїхав із родиною з країни; з 1991 року жив у Нью-Йорку, Лондоні та Парижі. У 2002 році отримав британське підданство, а в грудні 2013 року став громадянином Ізраїлю. Із 2016 року мешкає в Празі. Його дружина — Каріна Євгенівна Арзуманова, філолог і викладачка німецької мови; подружжя знайоме з дошкільного віку.

Кісін неодноразово висловлював свою громадянську позицію. У 2021 році був серед академічних музикантів, які підписали звернення з вимогою звільнити Олексія Навального та інших політв’язнів. У лютому 2022 року засудив вторгнення Росії в Україну і брав участь у благодійних концертах на підтримку України. Водночас він виступав проти бойкоту російської культури як такого, але вважав недоречним виконання творів, що прославляють російську перемогу, в умовах війни. 19 липня 2024 року його було внесено до реєстру «іноземних агентів» Міністерства юстиції РФ.

Серед його відзнак — премії «Греммі» 2006 і 2010 років, премія Академії музики Chigiana «Найкращий піаніст року», премія Musical America «Інструменталіст року», премія імені Шостаковича та премія імені Караяна. Він також нагороджений орденом Пошани та орденом Дружби Вірменії, є почесним доктором Мангеттенської школи музики, Гонконзького університету, Єврейського університету в Єрусалимі, Національної музичної академії в Софії та почесним членом Королівської академії музики в Лондоні. Його введено до Зали слави журналу Gramophone.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.