Фабій Вітичек
Фабій Євгенович Вітичек — радянський музикант, композитор і педагог. Народився 17 січня 1910 року в Москві у родині знаного скрипкового майстра Євгена Францовича Вітічека та скрипальки Єлизавети Фабіанівни Гнесіної-Вітічек. Виявив музичні здібності ще в дитинстві й у шість років вступив до училища Є. і М. Гнесіних. Навчався гри на фортепіано в Марії та Єлизавети Гнесіних, а скрипки — у матері.
У дванадцять років написав оперу «Дідусь і ріпка». Композиції навчався у технікумі імені Гнесіних у класі Рейнгольда Глієра, який закінчив 1928 року; 1930 року завершив там само освіту як піаніст. Виступав у концертах як соліст і концертмейстер. У 1929 році вступив до Московської консерваторії, де за два роки пройшов повний курс композиторського відділення: спершу навчався у Миколи Жиляєва, а в 1930—1931 роках — у Миколи Мясковського. Його дипломною роботою стала кантата «18 березня» на слова Миколи Асєєва.
Вітичек часто виконував у концертах власні твори, а від 1932 року був постійним концертмейстером співачки Надії Вербової. Працював асистентом кафедри інструментування Московської консерваторії у 1935 та 1937—1938 роках. Від 1937 року викладав композицію та інструментування в Державному музичному училищі імені Гнесіних, у 1941—1942 роках, перебуваючи в евакуації, викладав у Казанському музичному училищі. З 1944 року вів класи читання партитур та інструментування в інституті імені Гнесіних, 1974 року став професором і викладав до кінця життя. Також у 1943—1956 роках читав курс музичної літератури в Московській консерваторії.
Композитор створив понад тридцять творів, зокрема кантату «18 березня», сюїту на марійські та удмуртські теми, два концерти для фортепіано з оркестром, симфонії, п’ять «Героїчних прелюдій», балет «Казки Пушкіна», «Концертну сюїту» для віолончелі з оркестром, «Кримську сюїту» та «Святкову увертюру». Був також помітним теоретиком оркестрування і вважається засновником курсу історії оркестрових стилів. Його посібники «П’єси-завдання з інструментування для симфонічного оркестру» та «Нариси з мистецтва оркестрування XIX століття» узагальнили багаторічний педагогічний досвід. Серед його учнів — Едуард Колмановський, Мікаел Тарівердієв, Сергій Трубачов, Юрій Шишаков, Давид Тухманов і Андрій Муравльов. Помер 11 вересня 1983 року в Москві.