Фердінандо Паер
Фердінандо Паер — італійський композитор австрійського походження. Він народився 1 червня 1771 року в Пармі в родині австрійців. Його батько Джуліо був трубачем у придворному оркестрі й першим учителем музики сина. Паер також навчався у Гаспаре Ґіретті та Джан Франческо Фортунаті.
Першу оперу Паера, «Заїзд для волоцюг», опублікували 1789 року; у 1792 році її поставили в Пармі під назвою «Хитрощі кохання, або Час розсудить усіх». Вистава мала успіх. 1793 року у Венеції показали його оперу «Цирцея», після чого ім’я композитора стало відомим в Італії. Згодом він отримав посаду капельмейстера при дворі герцогів Парми.
1797 року Паер переїхав до Відня й став капельмейстером театру Кернтнертор. Там він познайомився з оперною співачкою Франческою Ріккарді; вони одружилися 1798 року. У театрі Паер поставив кілька власних опер, зокрема «Камілу, або Підземелля» (1799) та «Ахілла» (1801). 1802 року він обійняв посаду капельмейстера придворного театру в Дрездені, де 1804 року поставив оперу «Леонора».
1809 року Паер написав оперу «Аньєзе», яка стала його найвідомішим твором. Її ставили в театрах Мілана, Неаполя, Рима, Відня, Лондона й Парижа; опера вплинула на композиторів наступних поколінь. Паер також написав весільний марш для Наполеона Бонапарта та Марії-Луїзи Габсбург-Лотаринзької, який уперше прозвучав на їхньому вінчанні 2 квітня 1810 року.
Від 1812 року Паер диригував у паризькому Театрі італійської опери. 1823 року він залишив цю посаду й почав викладати композицію; серед його учнів були Ференц Ліст і Фердінандо Орланді. 1831 року його обрали членом Французької академії образотворчих мистецтв, а 1832 року він став капельмейстером королівської капели. Творча спадщина Паера охоплює 55 опер, дев’ять церковних творів, 13 кантат, а також вокальні й камерні твори. Він помер у Парижі 3 травня 1839 року.