Франц Тундер

Франц Тундер — німецький композитор і органіст епохи зрілого бароко, важливий представник північнонімецької органної школи та один із засновників жанру кантати. За сучасними дослідженнями, він народився 1614 року в Любеку, хоча раніше місцем його народження вважали острів Фемарн. Його батько, який мав те саме ім’я, володів книжковою крамницею поблизу церкви Святої Марії.

Про дитинство і юність Тундера відомо дуже мало. Імовірно, перші уроки органної гри він отримав у Пітера Гассе, пов’язаного зі школою Свелінка, а згодом навчався й в інших майстрів. Деякий час він перебував на навчанні в Копенгагені, а в молоді роки здійснив поїздку до Італії. Існувало свідчення, ніби у Флоренції він навчався у Джироламо Фрескобальді, однак нині це твердження не вважають достовірним.

У 1632—1641 роках Тундер служив органістом при дворі герцога Фрідріха III у Готторпі. 1640 року він одружився з Елізабет Фойгт, дочкою колишнього придворного кравця; у подружжя народилося троє дітей. У 1641 році композитора призначили головним органістом церкви Святої Марії в Любеку, де він змінив Пітера Гассе. Від 1647 року він також виконував обов’язки старости та скарбника, залишаючись на цих посадах до кінця життя.

Важливою заслугою Тундера стало заснування 1646 року в Любеку традиції Abendmusiken — безплатних вечірніх концертів, приурочених до церковних свят. Спершу це були органні сольні виступи для міщан, але згодом за підтримки влади вони перетворилися на масштабні музичні події за участю співаків та інструменталістів. Ця традиція зберігалася до 1810 року, а в ХХ столітті була відновлена.

У 1667 році Тундер тяжко захворів на гарячку, яка майже чотири місяці приковувала його до ліжка. Після тимчасового покращення наприкінці вересня стався рецидив, і 5 листопада 1667 року композитор помер у Любеку у віці 53 років. Його поховали під емпорою з північного боку церкви. Після його смерті родинні зв’язки з музичним життям міста збереглися: його старша донька Анна Маргарета вийшла заміж за Дітріха Букстегуде, який 1668 року став наступником Тундера на посаді органіста.

За життя Тундера жоден його твір не був надрукований, а автографи не збереглися, тому його спадщина тривалий час залишалася маловідомою. Значна частина музики була врятована завдяки копіям, що збереглися в Королівській бібліотеці Швеції серед матеріалів, зібраних Густавом Дюбеном. Поряд із Генріхом Шайдеманом і Маттіасом Векманом Тундер вважається однією з центральних постатей північнонімецької органної традиції.

Його органні твори відзначаються характерними рисами північнонімецького стилю: контрастністю розділів, великою кількістю орнаментики, ефектами еха, віртуозними пасажами та складною композиційною будовою. У його музиці відчутний вплив Stylus phantasticus. Особливо важливими є хоральні фантазії та хоральні прелюдії; серед них вирізняється «Jesus Christus unser Heiland» із примітним початковим педальним соло, яке вважають першим таким прикладом в органній музиці. Збереглися п’ять прелюдій, п’ять хоральних фантазій і три хоральні прелюдії.

Вокальна спадщина Тундера охоплює духовні концерти для сольного голосу з акомпанементом струнних та органу, а також масштабніші хорові композиції. Частина кантат використовує хоральні мелодії, поєднуючи вокальні соло з інструментальним супроводом або розгорнуті ансамблеві склади. Серед найвідоміших творів — «Ach Herr, lass deine lieben Engelein» для сопрано, струнних і органу. Більшість збережених вокальних творів, імовірно, належить до останніх років життя композитора. Також існує згадка про симфонію «Da pacem Domine» для семи струнних, що, можливо, є фрагментом кантати.

Пам’ять про Франца Тундера зберігається і сьогодні. У Любеку 1935 року на стіні церкви Святої Марії встановили меморіальну дошку на честь Тундера і Букстегуде. У місті також діє ансамбль імені Франца Тундера, а його ім’ям названо астероїд 7871 Tunder, відкритий 22 вересня 1990 року.

Connections

This figure has 3 connections in the Music Lineage catalog.