Фредерік Деліус
Фредерік (Фріц) Теодор Альберт Деліус — англійський композитор, піаніст і скрипаль. Народився 29 січня 1862 року у Бредфорді в родині німецьких іммігрантів. Його батько, успішний торговець вовною та власник цитрусової плантаціі у Флориді, вважав музику лише дозвіллям і залучив сина до родинного підприємства. Деліус змалку самотужки опанував фортепіано, згодом брав уроки скрипки, проте прагнув присвятити себе музиці.
У двадцять два роки він поїхав до Флориди вирощувати апельсини, але натомість багато музикував і вивчав теорію музики у місцевого органіста. Після півтора року у Флориді переїхав до Вірджиніі, де викладав музику, переважно дітям власників тютюнових плантацій. У Сполучених Штатах він познайомився з музикою чорношкірого американського населення, яка згодом стала одним із джерел його творчості.
1886 року Деліус прибув до Лейпцига та навчався у консерваторіі, де його наставником був Карл Райнека. Там він познайомився з Едвардом Грігом і Крістіаном Сіндінгом. Після завершення навчання оселився у Парижі, перейшов від пісень і невеликих інструментальних п'єс до оркестровоі музики. У цей час написав опери «Ірмелін», «Чарівний фонтан» і «Коанга», симфонічну поему «Танець життя» та оркестровий ноктюрн «Париж». Його ранні твори поєднували впливи англійськоі, скандинавськоі та французькоі літератури, пейзажів і пісень флоридських плантаційних робітників.
1903 року композитор одружився з німецькою художницею Єлкою Розен і оселився з нею у Грез-сюр-Луені. Найплідніший період його творчості почався після 1901 року. Тоді з'явилися музична драма «Сільські Ромео і Джульєтта», твір для хору, оркестру та баритона «Аппалачія», меса «Меса життя» на тексти Фрідріха Ніцше, а також «Бріґзький ярмарок», «Танцювальна рапсодія» і «Пісні заходу сонця». Єлка, яка володіла кількома мовами та мала літературні зацікавлення, добирала для нього тексти вокальних творів і створила декораціі до постановки «Сільських Ромео і Джульєтти», здійсненоі Томасом Бічемом 1920 року.
Деліус віддавав перевагу оркестру та хору, а до традиційних класичних форм ставився без особливого інтересу. Його музиці властиві витончена гармонія, вільна рапсодична побудова, увага до оркестрових барв і використання безсловесного хору як тембрового засобу. Його вважають першим, а можливо й єдиним англійським імпресіоністом. Серед важливих творів також Скрипковий концерт, Концерт для віолончелі, Подвійний концерт для скрипки, віолончелі та оркестру, «Морська течія», «Пісня високих пагорбів» і Фортепіанний концерт.
Від 1921 року стан здоров'я Деліуса різко погіршувався; 1926 року він осліп і майже повністю втратив рухливість. Єлка припинила власну роботу, щоб доглядати за ним. Коли захворіла і вона, помічником композитора став Ерік Фенбі: Деліус диктував йому свої останні твори, зокрема «Пісні прощання», «Каприс і елегію» для віолончелі з оркестром, «Дві акварелі» для струнних і Третю сонату для скрипки. Помер 10 червня 1934 року у Грез-сюр-Луені. Виконанню та популяризаціі його музики багато років присвячувався диригент Томас Бічем.