Галина Тюменєва
Галина Тюменєва — українська радянська музикознавиця, педагогиня й музична критикиня, кандидатка мистецтвознавства з 1945 року, професорка. Народилася 7 січня 1903 року в Полтаві, померла 9 вересня 1999 року в Харкові.
Навчалася гри на фортепіано в Полтавському музичному училищі. У 1935 році закінчила Харківський музично-драматичний інститут за класом теорії музики та композиції Семена Богатирьова; також навчалася фортепіано у Петра Луценка.
Від 1936 року була членкинею Спілки композиторів СРСР. У 1945 році захистила в Московській консерваторії кандидатську дисертацію «Чайковський і “Могутня купка”».
У 1930–1940-х роках викладала в Харківському музичному училищі. У 1943–1949 роках працювала художньою керівницею Харківської філармонії. Від 1936 до 1989 року викладала в Харківській консерваторії — Інституті мистецтв; із 1947 року була доценткою, а в 1947–1979 роках очолювала кафедру історії музики.
Серед її учнів з історії музики та фольклористики — Тарас Кравцов, Галина Бортновська, Борис Яровинський, Марина Черкашина, Тетяна Краснопольська, Галина Кулешова, Ніна Тишко, Сергій Тишко, Юрій Щербінін, Ніна Очеретовська, Людмила Шубіна, Григорій Ганзбург і Олександр Щетинський. Її чоловіком був композитор Валентин Борисов, ректор Харківської консерваторії.
Тюменєва досліджувала зв'язки музики з творчістю Іллі Рєпіна та Миколи Гоголя, а також постаті Петра Чайковського, Семена Богатирьова й Миколи Коляди. Серед її праць — «Музика в житті Рєпіна» (1948), «Чайковський і Україна» (1955), «Гоголь і музика» (1966) та «Микола Коляда: життя і творчість» (2002). Вона підготувала до друку музичні твори Миколи Коляди й книгу Івана Міклашевського про музичну історію Харкова, а також була співукладачкою видання про Семена Богатирьова.
24 листопада 1960 року нагороджена медаллю «За трудову доблесть».