Галина Уствольська
Галина Уствольська — радянська та російська композиторка. Народилася 17 червня 1919 року в Петрограді. Закінчила десятирічну школу при Ленінградській консерваторії, 1937 року вступила до Музичного училища імені Римського-Корсакова, а 1939-го — до консерваторії, де стала єдиною ученицею Дмитра Шостаковича з композиції. 1941 року евакуювалася разом із консерваторією до Ташкента. Від 1944 року навчалася композиції у Максиміліана Штейнберга, а після його смерті продовжила заняття у Шостаковича. Консерваторію закінчила 1947 року.
У 1947–1977 роках викладала композицію в Ленінградському музичному училищі імені Римського-Корсакова. Від 1950-х років виробила самобутній стиль із вкрай аскетичною музичною мовою, зосередженістю, драматизмом і духовними пошуками. Її твори почали виконувати на початку 1960-х років; першим ставала Соната для скрипки й фортепіано.
Ширше визнання прийшло після виконання її творів на Голландському фестивалі 1989 року. Згодом концерти й фестивалі з її музикою відбувалися в Європі. Уствольська відвідала Амстердам у 1995 і 1996 роках, Відень у 1998-му, Берн у 1999-му та Бостад у 2004-му. Видавництво «Сикорскі» отримало права на публікацію всіх її творів. 1992 року композиторка здобула Гейдельберзьку премію за мистецькі досягнення, а 1993-го отримала звання заслуженої діячки мистецтв Російської Федерації. Того ж року Американський біографічний інститут назвав її людиною року.
Серед її творів — Концерт для фортепіано, струнного оркестру й литавр (1946), Тріо для кларнета, скрипки й фортепіано (1949), Соната для скрипки й фортепіано (1952), Перша симфонія (1955), а також шість фортепіанних сонат. У 1970–1975 роках вона створила три «Композиції»: «Даруй нам мир», «День гніву» та «Благословенний, хто приходить». До пізніх творів належать Друга симфонія «Істинна, Вічна Благість» (1979), Третя симфонія «Ісусе Месіє, спаси нас!» (1983), Четверта симфонія «Молитва» (1985–1987) і П’ята симфонія «Амінь» (1989–1990).
Дмитро Шостакович високо цінував її творчість і використав другу тему з фіналу її Тріо для кларнета, скрипки й фортепіано у своєму Струнному квартеті № 5 та дев’ятій частині Сюїти на вірші Мікеланджело. Твори Уствольської виконували Анатолій Ведерников, Мстислав Ростропович, Олексій Любимов, Олег Малов, Іван Соколов, Рейнберт де Леу, Маркус Гінтергойзер, Френк Денер, Маріанна Шредер та Антоній Боришевський. Її музичні ідеї вплинули на музичне мислення своєї доби.
Уствольська померла 22 грудня 2006 року в Санкт-Петербурзі. Її поховали на Волковському лютеранському кладовищі.