Гавриїл Романовський — російський піаніст і музичний педагог. Народився 3 квітня 1873 року у Воронежі. Помер 20 січня 1942 року в Карагандинському виправно-трудовому таборі, розташованому в Карабасі.
Почав навчатися музиці у Воронежі в педагога з фортепіано Воронезької чоловічої гімназії Володимира Ростроповича, діда Мстислава Ростроповича. У 1904 році закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію за класом фортепіано Анни Єсипової.
Від 1907 року концертував, здобувши особливу відомість як один із перших виконавців творів Олександра Скрябіна. У 1917 році взяв участь у постановці драми Михайла Лермонтова «Маскарад» у Александрінському театрі, здійсненій Всеволодом Меєргольдом: виконав музику Олександра Глазунова, написану для вистави. Також був постійним учасником камерних концертів, організованих Олександром Зілоті.
Педагогічну діяльність розпочав ще до 1917 року. З 1925 року викладав у Музичному технікумі імені Олександра Скрябіна, який 1929 року об’єднали з Музичним технікумом імені братів Рубінштейнів у Музичний технікум при Московській консерваторії. Серед його учнів був хоровий диригент Владислав Соколов. У 1931 році повернувся до Воронежа, де викладав у музичному училищі та продовжував концертну діяльність. Востаннє виступив перед публікою 21 січня 1941 року, виконавши «Патетичну сонату» Людвіга ван Бетховена та твори Франца Шуберта.