Геннадій Рождественський

Геннадій Рождественський

нар. 1931 (Москва) · пом. 2018 (Москва)

Геннадій Рождественський — радянський і російський диригент, піаніст, композитор, педагог та музично-громадський діяч. Народився 4 травня 1931 року в Москві в родині диригента Миколи Аносова та оперної співачки Наталії Рождественської. Помер 16 червня 2018 року в Москві після тривалої хвороби; урну з прахом поховали на Введенському кладовищі, у могилі матері.

Музичну освіту здобув у Музичній школі імені Гнесіних у класі Олени Гнесіної та в Центральній музичній школі при Московській консерваторії за класом фортепіано. У 1949 році вступив до Московської консерваторії, де навчався фортепіано у Льва Оборіна й оперно-симфонічного диригування у класі свого батька Миколи Аносова. Консерваторію закінчив 1954 року, аспірантуру — 1957 року.

Дебютував як диригент 1951 року в Большому театрі балетом Петра Чайковського «Спляча красуня». У 1951—1961 роках працював із Симфонічним оркестром Большого театру, від 1954 року був помічником головного диригента і балетним диригентом. Згодом обіймав посади головного диригента та художнього керівника Великого симфонічного оркестру Всесоюзного радіо і Центрального телебачення у 1961—1974 роках, головного диригента Симфонічного оркестру Большого театру у 1965—1970, 2000—2001 роках, а в сезоні 2000—2001 був також генеральним художнім директором театру.

Рождественський керував оркестром Московського камерного музичного театру, Королівським Стокгольмським філармонічним оркестром, Симфонічним оркестром Бі-бі-сі, Віденським симфонічним оркестром і Симфонічним оркестром Міністерства культури СРСР. Від 2011 року був запрошеним диригентом Ісландського симфонічного оркестру та головним запрошеним диригентом Симфонічного оркестру Санкт-Петербурзької філармонії. Також працював із Берлінським філармонічним оркестром, Королівським оркестром Консертгебау, симфонічними оркестрами Лондона, Чикаго, Клівленда й Токіо; в оркестрі «Йоміурі» мав звання почесного диригента.

Від 1974 року викладав на кафедрі оперно-симфонічного диригування Московської консерваторії, 1976 року став професором, а від 2001 року очолював кафедру. Серед його учнів — Володимир Понькін, Валерій Полянський, Тимур Зангієв, Василь Урюпін, Олександр Кашаєв, Михайло Ємельяничев, Антон Шабуров, Сергій Кондрашов і Костянтин Хватинець. Від 1 вересня 2012 року був музичним керівником Московського державного академічного камерного музичного театру імені Бориса Покровського.

У Большому театрі під його орудою прозвучало близько сорока опер і балетів, зокрема прем’єри «Коника-Горбоконика» Родіона Щедріна, «Кармен-сюїти» на музику Жоржа Бізе в оркеструванні Щедріна, «Спартака» Арама Хачатуряна та першої редакції опери Сергія Прокоф’єва «Гравець». Він диригував постановками «Катерини Ізмайлової» Дмитра Шостаковича й «Заручин у монастирі» Прокоф’єва. Популяризував музику Франсіса Пуленка, Пауля Гіндеміта, Карла Орфа, Ігоря Стравінського, Бенджаміна Бріттена та Альфреда Шнітке; під його керуванням відбулися прем’єри в СРСР «Весни священної» Стравінського, «Сну літньої ночі» Бріттена та опери Шостаковича «Ніс».

Диригент уперше виконав у Росії понад 300 творів, а у світі — понад 150. Його дискографія налічує більш як 800 дисків і платівок; серед записів — усі симфонії Антона Брукнера, Олександра Глазунова, Сергія Прокоф’єва, Яна Сібеліуса, Петра Чайковського та Дмитра Шостаковича, а також усі балети Прокоф’єва і всі сценічні твори Шостаковича. Як композитор створив оркестрову сюїту «Пушкініана» на основі музики Прокоф’єва та ораторію «Заповітне слово російському народу» на слова Олексія Ремізова. Він також написав шість книжок про музику й диригування, зокрема «Диригентська аплікатура», «Думки про музику», «Преамбули», «Трикутники: триптих», «Мозаїка» і «Глоси».

Рождественський був народним артистом СРСР, лауреатом Ленінської премії 1970 року за постановку балету «Спартак» і Державної премії Російської Федерації за виконання творів Альфреда Шнітке на фестивалі 1994 року. Серед його міжнародних відзнак — офіцерський ступінь ордена Почесного легіону, орден Вранішнього сонця III класу та звання почесного командора Ордена Британської імперії.

Організації