Георг Шолті

1912 (Будапешт) — 1997 (Антіб)

Георг Шолті — угорський і британський диригент. Він народився 21 жовтня 1912 року в Будапешті під ім’ям Дьєрдь Штерн. Згодом узяв прізвище Шолті, а ім’я германізував до Георга.

Шолті навчався гри на фортепіано й композиції в Будапештській музичній академії імені Ференца Ліста. Серед його викладачів були Ернст фон Донаньї, Лео Вайнер, Бела Барток, Золтан Кодай та Арнольд Секей. Почав працювати піаністом-репетитором у Будапештській опері. У 1935 році асистував Бруно Вальтеру, а в 1936 і 1937 роках — Артуро Тосканіні на Зальцбурзькому фестивалі.

Диригентський дебют Шолті відбувся в Будапешті 1938 року з оперою Моцарта «Весілля Фігаро». 1939 року він переїхав до Швейцарії та виступав там як піаніст. 1942 року здобув першу премію на міжнародному конкурсі в Женеві.

Після війни Шолті очолював як музичний керівник Баварську державну оперу в Мюнхені та Франкфуртську оперу. 1951 року дебютував на Зальцбурзькому фестивалі, диригуючи оперою Моцарта «Ідоменей». У 1961–1962 роках був музичним керівником Далласького симфонічного оркестру, а в 1961–1971 роках керував Королівською оперою в Лондоні. 1972 року отримав британське громадянство.

У 1969–1991 роках Шолті був музичним керівником Чиказького симфонічного оркестру. Разом із ним він виконав і записав широкий репертуар, серед якого опери Шенберга «Мойсей і Аарон», Верді «Отелло» та Вагнера «Нюрнберзькі мейстерзінгери», а також симфонії Бетховена, Шумана, Брамса, Брукнера й Малера. З оркестром він виступив 999 разів.

Шолті також працював із Паризьким оркестром, бувши його музичним керівником у 1972–1975 роках, Віденським філармонічним оркестром і Лондонським філармонічним оркестром, яким керував у 1979–1983 роках. Записував музику Моцарта, Чайковського, Елгара, Стравінського, Штрауса, Типпетта й Шостаковича. У 1993–1994 роках був директором Зальцбурзького великоднього фестивалю.

Серед його відомих записів — опери Ріхарда Вагнера, зокрема тетралогія «Перстень Нібелунга», твори Моцарта, Верді, Ріхарда Штрауса й Шенберга, симфонії Бетховена, Шуберта, Шумана, Брамса, Брукнера та Малера, а також музика Бартока. Інтерпретації Шолті вирізнялися масштабом, експресією, увагою до деталей і цілісністю драматургії. Разом з американським письменником Гарві Саксом він написав мемуари «Шолті про Шолті», опубліковані 1997 року.

Шолті отримав орден Британської імперії 1971 року, Золоту медаль Королівського філармонічного товариства 1989 року та Орден мистецтв і літератури 1995 року. Його записи здобули 31 премію «Греммі»; цей результат занесено до Книги рекордів Гіннеса. Шолті помер 5 вересня 1997 року в Антібі, Франція. На його прохання його поховали в Угорщині, на цвинтарі Фаркашреті, поруч із могилою Бели Бартока.

Організації