Джордж Селл

1897 (Будапешт) — 1970 (Клівленд)

Джордж Селл — німецький та американський диригент, піаніст, педагог і композитор. Він народився 7 червня 1897 року в Будапешті й виріс у Відні. Навчався гри на фортепіано в Ріхарда Роберта, композиції та теорії музики — у Євсевія Мандицевського у Віденській академії музики та сценічного мистецтва, а згодом певний час займався у Макса Регера в Лейпцизькій консерваторії. Від десяти років виступав як піаніст, а від чотирнадцяти виконував власні твори.

Диригентський дебют Селла відбувся 1914 року з оркестром «Блютнер» у Берліні. До 1916 року він був другим диригентом берлінського оперного театру «Королівські вистави», а в 1917–1918 роках очолював оперний театр у Страсбурзі. У 1919–1924 роках працював у Празі, Дармштадті й Дюссельдорфі. У 1924–1929 роках керував оркестром Німецької державної опери та, від 1927 року, викладав у Берлінській вищій школі музики. У 1929–1937 роках був музичним керівником «Нового німецького театру» й професором Німецької академії музики в Празі.

Від 1932 року Селл диригував провідними європейськими симфонічними оркестрами, зокрема Віденським, Берлінським і Лондонським філармонічними. У 1936–1939 роках очолював Шотландський національний оркестр у Глазго, а в 1937–1938 роках водночас керував оркестром «Резиденц» у Гаазі. У сезонах 1938 і 1939 років працював в Австралії з оркестром Австралійського радіо, гастролював у Європі та США, а також виступав на музичних фестивалях, зокрема в Зальцбурзі.

Від 1939 року Селл жив у США, громадянство яких отримав 1946 року. Він диригував провідними американськими оркестрами, а в 1942–1946 роках працював у «Метрополітен-опера». У 1946 році очолив Клівлендський оркестр; під його керівництвом колектив став одним із найкращих у світі. З ним Селл гастролював у Європі в 1957 і 1965 роках. Помер у Клівленді 30 липня 1970 року.

У репертуарі Селла переважали масштабні твори, зокрема симфонії Франца Шуберта, Людвіга ван Бетховена й Сергія Прокоф’єва. Його диригентське трактування вирізняли гнучкі темпи та виразне рубато. Селл написав оркестрові варіації на власну тему (1916), «Ліричну увертюру» (1920), фортепіанний квінтет і твори для фортепіано. В опитуванні журналу «Бі-Бі-Сі м'юзик мегезін» 2010 року його включили до двадцятки найвидатніших диригентів усіх часів і поставили на чотирнадцяте місце. Його також включили до Зали слави журналу «Грамофон».

Організації