Георг Пелеціс
Георг (Георгс) Пелеціс, у документах радянського періоду Георгій Ельєвич Пелеціс, — латвійський композитор, музикознавець і педагог. Народився 18 червня 1947 року в Ризі в російсько-латвійській православній музичній родині; музичні здібності виявив змалку. Працює професором Латвійської музичної академії. Його творчість охоплює симфонічну, камерну та хорову музику.
Навчався в Ризькій середній спеціальній музичній школі імені Еміля Дарзиня, де композицію викладав Гедерт Раман. За його порадою вступив до Московської консерваторії, навчався композиції у класі Арама Хачатуряна та закінчив консерваторію 1971 року. Тоді повернувся до Риги й почав викладати на кафедрі теорії музики Латвійської державної консерваторії. У 1977 році продовжив студії в аспірантурі Московської державної консерваторії у Володимира Протопопова; 1981 року захистив кандидатську дисертацію про формотворення у музиці Йоганна Окегема та традиції Нідерландської поліфонічної школи.
1990 року здобув ступінь доктора мистецтвознавства за дослідження принципів поліфонії Палестріни й традицій доби вокального багатоголосся. Цю працю 1993 року відзначив Міжнародний центр Палестріни в Римі. Того ж 1990 року Пелеціса обрали професором Латвійської музичної академії, де він викладає контрапункт і фугу. Він написав понад 30 наукових праць, присвячених музиці Середньовіччя, Відродження й бароко, зокрема творчості Окегема, Жоскена Депре та Палестріни. Досліджував також музику Вівальді, Скарлатті й Монтеверді; ці студії позначилися на його композиторському стилі. У 1995 і 1997 роках працював в Оксфорді та Кембриджі.
Музику Пелеціса пов’язують зі школою нової простоти та нового консонантизму; серед впливів названо Арво Пярта і Стіва Райха. Сам композитор зараховував себе до нової консонантної музики. На замовлення для казки Роальда Дала «Джек і бобове зерня» він створив ораторію для драматичних акторів і симфонічного оркестру, що прозвучала в лондонському Королівському Альберт-холі; в одній з головних ролей виступив Денні Де Віто. Пелеціс також співпрацював з BBC. Його твори виконували на фестивалі «Альтернатива» у Москві та фестивалі в Локенгаузі; концерт Nevertheless 2000 року поставила в Піттсбурзі балетна трупа Dance Alloy у хореографії Марка Тейлора.
До вибраних творів належать «Новорічна музика» для фортепіано, дві фортепіанні сюїти, Концерт для труби з оркестром, Concertino bianco, струнний квартет Lamento, концерт Nevertheless, «Латвійський реквієм», ораторії «Христос воскрес!», «Христос народжується!» і «Бог є Любов». Фортепіанний концерт Musica confinanta, написаний у шести частинах, уперше виконав піаніст Вестард Шимкус із Латвійським національним симфонічним оркестром під орудою Андріса Вецумніекса. Твори композитора виконували Гідон Кремер, Олексій Любимов, Тетяна Гринденко та Антон Батагов; їх також грали «Кремерата Балтика», оркестр OpusPost і хор Latvija. На початку 1990-х років Пелеціс був учасником і президентом Ризького центру старовинної музики. 2001 року отримав премію Міністерства культури Латвії, а 2017 року став офіцером ордена Трьох зірок.