Георгій Майборода
Георгій Майборода — радянський, український композитор, диригент і педагог. Народився 1 грудня 1913 року на хуторі Пелехівщина в селянській родині. У дитинстві захоплювався грою на народних інструментах.
Після закінчення Кременчуцького індустріального технікуму 1932 року працював на Дніпробуді, де співав у капелі та брав участь у музичній самодіяльності. Там з’явилися його перші спроби самостійної творчості. 1936 року закінчив Київське музичне училище, а 1941-го — Київську консерваторію, де навчався композиції у Лева Ревуцького. 1949 року завершив аспірантуру консерваторії.
У 1952–1958 роках і від 1975 року викладав музично-теоретичні дисципліни в Київській консерваторії. У 1950-х виступав як диригент і виконував власні твори. Писав музику до кінофільмів, драматичних вистав і радіопостановок.
Майборода створив опери «Милана» (1957), «Арсенал» (1960), «Тарас Шевченко» (1964) і «Ярослав Мудрий» (1973), а також чотири симфонії. Серед його інших творів — симфонічні поеми «Лілея» та «Каменярі», «Гуцульська рапсодія», концерти для голосу й скрипки з оркестром, кантата «Дружба народів» і вокально-симфонічна поема «Запорожці». Він написав понад 50 романсів, хорові твори та обробки українських народних пісень.
Майборода отримав звання народного артиста СРСР 1960 року. За оперу «Арсенал» йому присудили Державну премію Української РСР імені Тараса Шевченка (1963); 1984 року він отримав Республіканську премію імені Миколи Лисенка. Помер 6 грудня 1992 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.