Георгій Свиридов
Георгій Свиридов — радянський і російський композитор та піаніст, автор музики до кінофільмів. Він народився 16 грудня 1915 року у Фатежі. У дев’ять років почав навчатися гри на фортепіано, а згодом зацікавився балалайкою та грав у місцевому ансамблі народних інструментів.
У 1929–1932 роках Свиридов навчався в музичній школі в Курську у Віри Уфімцевої та Михайла Крутянського. За порадою останнього 1932 року переїхав до Ленінграда. У Центральному музичному технікумі вивчав фортепіано в Ісаака Браудо й композицію в Марії Юдіної, а 1936 року закінчив навчання. Потім вступив до Ленінградської консерваторії, де композицію спершу викладав Павло Рязанов, а згодом — Дмитро Шостакович.
Ще до закінчення консерваторії Свиридов здобув визнання завдяки циклу романсів на вірші Олександра Пушкіна, написаному 1935 року. У довоєнні роки він створив фортепіанний концерт і симфонію. Під час навчання працював у різних жанрах: написав камерну симфонію для струнних, сонати, фортепіанні твори та вокальну музику. Ранні композиції тяжіли до класичного й романтичного стилів; у пізніших відчувався вплив Шостаковича, а також інтерес до музичної мови Пауля Гіндеміта.
У 1941–1944 роках Свиридов жив у Новосибірську. Там він писав пісні, зокрема «Пісню сміливих» на слова Олексія Суркова, і музику до театральних вистав. Серед цих робіт — музика до комедії «Розкинулося море широко», поставленої 1943 року. 1944 року композитор повернувся до Ленінграда, а 1956-го оселився в Москві. У наступні десятиліття він створював симфонії, концерти, ораторії, кантати, хорові твори, пісні й романси.
Від середини 1950-х років Свиридов виробив самобутній стиль із виразним зв’язком із російською музичною традицією. Його хоровий цикл «Курські пісні» пов’язаний із рідним краєм композитора й став одним із творів, з якими асоціюють «нову фольклорну хвилю» в російській музиці. У своїй творчості він поєднував спадщину російських класиків, зокрема Модеста Мусоргського, з музичними засобами XX століття, традиціями старовинного канту, обрядовими наспівами, знаменним співом і міською піснею.
Широку популярність здобула музика Свиридова до фільму «Час, уперед!» (1965): тема сюїти стала заставкою телевізійної програми «Час». У 1964 році він написав музику до фільму «Заметіль» за повістю Пушкіна; згодом переробив її на самостійний твір «Музичні ілюстрації до повісті Олександра Пушкіна „Заметіль“». Серед інших відомих композицій — поема «Пам’яті Сергія Єсеніна», «Курські пісні», кантата «Сніг іде», «Пушкінський вінок» і цикл «Піснеспіви та молитви».
У пізніх творах композитор звертався до духовної тематики та хорового письма. Серед них — кантати «Нічні хмари» й «Барка життя», цикл «Пісні безчасся» на слова Олександра Блока та поема «Відчалена Русь» на слова Сергія Єсеніна. У 1992–1997 роках він працював над циклом «Піснеспіви та молитви» для хору без супроводу.
Свиридов отримав Ленінську премію 1960 року за «Патетичну ораторію», Державні премії СРСР за «Курські пісні» та «Пушкінський вінок», а 1994 року — Державну премію Російської Федерації за «Піснеспіви та молитви». Помер 6 січня 1998 року в Москві.