Джерард Макберні
Джерард Макберні — британський композитор, аранжувальник, музикознавець, теле- й радіоведучий, викладач, письменник і перекладач. Він народився 20 червня 1954 року в Кембриджі в родині американського археолога Чарльза Макберні та Ганни Френсіс Едмонстон, яка мала англійське, шотландське й ірландське коріння. Його брат Саймон Макберні — актор, письменник і режисер.
Макберні навчався у Кембриджі та Московській державній консерваторії, де його викладачами були Едісон Денисов і Роман Леденьов. Він знався з Альфредом Шнітке й спілкувався із Софією Губайдуліною. У 1984–1993 роках викладав композицію та музику XX століття в Лондонському музичному коледжі. Від 1994 року читав лекції про російську й англійську музику в Королівській академії музики в Лондоні та в Школі музики й драми Манчестерського університету. Також консультував оркестри й виконавців, зокрема оркестр Галле, театральну компанію «Комплісіте» та Лінкольн-центр.
Від 1985 року Макберні двадцять років працював у російській та англійській службах Бі-бі-сі: підготував і провів сотні програм для Бі-бі-сі Радіо 3. Його передачі транслювали й інші радіостанції Великої Британії та Європи. Він написав сценарії більш ніж двадцяти документальних фільмів для британського й німецького телебачення, серед них — стрічки про Сергія Рахманінова та Гаетано Доніцетті. Разом із Валерієм Гергієвим і Маріїнським театром працював над фільмом про історію російської музики.
Макберні оркестрував низку творів Дмитра Шостаковича, зокрема музику до п’єси Володимира Маяковського «Клоп». На прохання Геннадія Рождественського він відреставрував музику балету «Умовно вбитий», а на пропозицію Ірини Шостакович створив камерну версію оперети та інструментував романси на слова Олександра Пушкіна. У 2009 році він оркестрував незакінчену оперу «Оранго», рукопис якої Ольга Дигонська виявила у 2004 році. Реконструкцію вперше виконали в грудні 2011 року Філармонічний оркестр Лос-Анджелеса під керуванням Еса-Пекки Салонена.
У вересні 2006 року Макберні став радником із мистецьких питань Чиказького симфонічного оркестру та художнім керівником мультимедійної серії «Поза партитурою». Для неї він створив проєкти, що поєднували оркестрову музику з балетом, камерною оперою, піснями, камерною музикою й театральною дією. Серія охопила тридцять програм, присвячених творам і композиторам, зокрема Бартоку, Моцарту, Чайковському, Шостаковичу, Рахманінову та Сибеліусу.
Як композитор Макберні писав фортепіанну, камерну, вокальну й хорову музику. Серед його творів — «Спрага» для віолончелі й фортепіано (1987), хореографічна фантазія «Білі ночі» за повістю Федора Достоєвського (1992), музичні сцени «З дому вийшла людина» за творами Данила Хармса (1994) та «Листи до раю» на слова Хармса для бас-баритона й оркестру (1998). Його дослідження присвячені переважно російській і радянській музиці; статті виходили у провідних періодичних виданнях Європи й Америки.