Жаш де Верт

Жаш де Верт (також відомий як Жьяш або Жак де Верт; 1535 — 6 травня 1596) — видатний композитор франко-фламандського походження епохи пізнього Ренесансу, який провів більшу частину життя в Італії. Він народився у місті Верт (провінція Антверпен), але ще юнаком, близько 1550 року, ймовірно, за ініціативи впливової неаполітанської родини, потрапив до Авелліно. Там він служив хористом у капелі Марії ді Кардони. Завдяки зв'язкам із родиною д'Есте, з якою він був пов'язаний протягом усього життя, Верт ще в юності опинився в епіцентрі італійського музичного життя.

Близько 1550 року композитор розпочав тривалу співпрацю з родиною Гонзага. У цей період, між 1550 та 1555 роками, він познайомився з відомим мадригалістом Чіпріано де Роре, чий стиль, заснований на хроматизмі та інтенсивному музичному втіленні тексту, став визначальним для творчості Верта. У першій половині 1560-х років він працював капельмейстером у Мілані, залишивши по собі листи з цінними описами тогочасного культурного та суспільного життя міста. Згодом він оселився в місті Новеллара, де одружився з Лукрецією Гонзага, з якою мав шестеро дітей, і керував придворним театром.

У 1565 році Верт отримав посаду капельмейстера придворної капели герцога Гульєльмо Гонзаги в базиліці Санта-Барбара в Мантуї. Він супроводжував герцога у закордонних поїздках, зокрема до Аугсбурга у 1566 році. Його перебування на цій посаді було затьмарене сімейними трагедіями: спочатку через зраду дружини з його конкурентом Агостіно Бонвічіно, а згодом через її участь у змові з метою вбивства, що призвело до її ув'язнення та смерті в 1584 році. Попри особисті приниження та цензуру, Верт залишався на службі в Мантуї до 1592 року, відхиляючи вигідні пропозиції від імператорського двору Максиміліана II у Празі та родини Фарнезе в Пармі.

Особливе місце в житті композитора посідала Феррара. Прогресивна атмосфера двору д'Есте більше відповідала його творчим пошукам, ніж контрреформаційна Мантуя. У Феррарі Верт палко закохався в поетесу та співачку Тарквінію Мольцу. Їхній роман закінчився скандалом і вигнанням Мольци в 1589 році через неприпустимість стосунків між знатною дамою та музикантом-слугою. Саме для знаменитого феррарського ансамблю «concerto delle donne» Верт писав свої найвіртуозніші мадригали з використанням високих вокальних партій.

Творча спадщина Верта налічує близько 230 мадригалів, виданих у 16 збірках (переважно у Венеції), а також понад 50 мотетів та меси. У своїх творах він використовував техніку «note nere» та звертався до поезії Петрарки, Бембо, Аріосто, Тассо та Гваріні. Його стиль еволюціонував від складної поліфонії до «seconda prattica», що суттєво вплинуло на його учня Клаудіо Монтеверді та, ймовірно, на маньєристську музику Джезуальдо. Визнання Верта за межами Італії підтверджується згадками німецького теоретика Зета Кальвізія, який у праці «Мелопея» (1592) ставив його мотети в один ряд із творами Орландо ді Лассо як взірці імітаційної поліфонії.

Останні роки життя композитора були позначені боротьбою з малярією, проте він продовжував працювати, створивши коронаційну месу для герцога Вінченцо Гонзаги в 1587 році. Жаш де Верт помер у Мантуї в 1596 році і був похований у крипті церкви Санта-Барбара. Його музика, що поєднала франко-фламандську поліфонічну традицію з італійською емоційною виразністю, залишається одним із найвищих досягнень вокального мистецтва XVI століття.

Connections

This figure has 2 connections in the Music Lineage catalog.