Гражина Бацевич
Гражина Бацевич — польська скрипалька й композиторка, перша польська жінка-композиторка, яка здобула міжнародне визнання. Народилася 5 лютого 1909 року в Лодзі, померла 17 січня 1969 року у Варшаві.
Вона зростала в польсько-литовській родині. Першим учителем музики для неї та її братів Кейстута Бацевича й Вітаутаса Бацявічюса був батько, Вінцас Бацявічюс, музичний педагог. У 1919–1923 роках Гражина навчалася в приватній консерваторії Гелени Кеньської в Лодзі, а 1932 року закінчила Варшавську консерваторію. Там вона вивчала композицію у Казімежа Сікорського, скрипку — у Юзефа Яжембського, а також займалася фортепіано в Юзефа Турчинського. Паралельно півтора року відвідувала лекції з філософії у Варшавському університеті. У 1932–1933 роках навчалася в Парижі у Наді Буланже, а згодом удосконалювала гру на скрипці під керівництвом Карла Флеша.
У 1935 році журі першого Міжнародного конкурсу скрипалів імені Венявського відзначило її гру заохочувальним відгуком. У 1936–1938 роках Бацевич була першою скрипкою оркестру Польського радіо, яким керував Гжегож Фітельберг. У березні 1938 року вона виступила як солістка з власним Першим скрипковим концертом. Також розвивала кар’єру камерної музикантки й часто грала в дуеті з братом Кейстутом. Після війни гастролювала як скрипалька в СРСР, Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Франції та Бельгії. Після автомобільної аварії 1954 року вона припинила виконавську діяльність.
Бацевич почала займатися композицією у 1920-х роках. 1933 року її квінтет для духових інструментів здобув першу премію на міжнародному конкурсі жінок-композиторок у Парижі. Її доробок налічує понад 200 творів. Серед них — чотири симфонії, сім скрипкових концертів, сім струнних квартетів, камерні твори та музика для сцени. Концерт для струнного оркестру отримав державну премію Польщі, а твір «Музика для струнних, духових і ударних» здобув третю премію ЮНЕСКО 1960 року. Її Четвертий струнний квартет посів перше місце на міжнародному конкурсі струнних квартетів у Льєжі.
У 1945 році вона почала викладати скрипку й теорію музики в державній консерваторії Лодзі, а наприкінці того ж року повернулася до Варшави. З 1966 року викладала композицію у Варшавській консерваторії, а 1967 року стала професоркою. У 1955–1957 роках і від 1960 року до смерті обіймала посаду заступниці голови Спілки польських композиторів.
Від воєнних років Бацевич також писала прозу й п’єси. За її життя на Польському телебаченні поставили комічну мініатюру «Стрижі, або Я не птах». 1970 року вийшла її автобіографічна збірка «Особлива прикмета», а 2018 року надрукували повість «З вогнем» і кримінальну повість «Пастка». Бацевич померла від серцевого нападу й похована на варшавському кладовищі Військові Повонзки.