Густав Ернесакс
Густав Ернесакс — естонський і радянський хоровий диригент, композитор, педагог і публіцист. Народився 29 листопада (12 грудня) 1908 року в селі Перила. 1912 року його родина переїхала до Ревеля, де оселилася в районі Ласнамяе.
Паралельно з навчанням у Талліннській гімназії Ернесакс у 1924–1927 роках вивчав фортепіано й орган у Талліннській консерваторії. Після повторного вступу він закінчив її 1931 року за фахом музичної педагогіки, а 1934 року — композиції, навчаючись у класі А. Каппа. У консерваторії він також навчався в Ю. Аавіка.
Від 1931 року Ернесакс викладав спів у навчальних закладах і керував хорами. У 1935–1937 роках очолював Талліннське товариство чоловічого хорового співу. Від 1937 року викладав на педагогічному відділенні консерваторії; у 1944–1946 роках був деканом виконавського факультету, а від 1945 року керував кафедрою хорового диригування. Того ж року став професором.
У 1944 році він заснував чоловічий хор Талліннської філармонії та керував ним до 1975 року. Колектив згодом став Державним академічним чоловічим хором Естонської РСР, а від 1989 року — Національним чоловічим хором Естонії. Ернесакс брав участь в Естонських святах пісні від 1933 року, а від 1947-го був їхнім керівником і головним диригентом.
Серед його творів — опера «Берег бур», численні опери й хорові композиції, понад 300 хорових пісень, обробки народних пісень, а також музика до театральних вистав і кінофільмів. Серед найвідоміших пісень — «Моя вітчизна — моя любов»; Ернесакс також написав музику до державного гімну Естонської РСР. У його творах поєднуються простота й ясність стилю, часто використано народні мелодії.
Ернесакс помер 24 січня 1993 року в Таллінні й похований на Лісовому кладовищі. Серед його відзнак — Ленінська премія 1970 року та дві Сталінські премії.