Гейно Еллер
Гейно Еллер (1887–1970) — естонський, радянський композитор, скрипаль і музичний педагог, один із засновників сучасної композиторської школи Естонії. Народився 7 березня 1887 року в Дерпті, нині Тарту.
У дитинстві навчався гри на скрипці та приватно опановував теорію музики. 1907 року закінчив реальне училище в Юр’єві. У 1907–1908 роках навчався гри на скрипці, а в 1913–1915 і 1919–1920 роках — композиції та теорії музики в Петроградській консерваторії у В. П. Калафаті. У 1908–1912 роках студіював право в Санкт-Петербурзькому університеті.
У 1910–1920 роках Еллер грав на скрипці в оркестрах драматичних театрів, зокрема в оркестрі Петроградського Великого драматичного театру. У 1917–1920 роках викладав скрипку в музичній школі. Від 1920 до 1940 року викладав теорію музики й композицію у Вищій музичній школі Тарту та очолював там відділення теорії композиції. Від 1940 року й до кінця життя працював у Талліннській консерваторії, де став професором.
Твори Еллерa переважно інструментальні: вони поєднують риси музики початку XX століття, класичну форму й елементи естонської народної музики. Його стиль тяжіє до імпресіонізму. У ранніх творах відчутні впливи Едварда Ґріґа, Клода Дебюссі й Олександра Скрябіна. Симфонічні поеми «Світанок» (1920) і «Нічні поклики» (1921) стали ранніми прикладами імпресіоністичного звучання, а в поемі «Привиди» (1924) композитор звернувся до експресіоністської манери.
У середній період творчості він поєднував витончений ліризм із масштабними епічно-драматичними задумами, зокрема в Першій симфонії. У 1940-х — на початку 1950-х років почав використовувати мотиви естонської народної музики; прикладом є «Тринадцять п’єс на естонські мотиви» для фортепіано (1941). У пізніх творах Еллер поєднував риси різних стилів, зокрема власних ранніх робіт. Серед його основних творів — три симфонії, симфонічні поеми, скрипковий концерт, п’ять струнних квартетів і чотири фортепіанні сонати.
Еллер був також впливовим педагогом. Серед його учнів — Ейно Тубін, Арво Пярт, В. Капп і А. Ойт. Він отримав звання народного артиста Естонської РСР і народного артиста СРСР, а також дві Державні премії Естонської РСР. Помер 16 червня 1970 року в Таллінні; похований на Лісовому кладовищі.