Генріх Камінський
Генріх Камінський — німецький композитор, хоровий диригент, піаніст, музичний педагог і професор. Народився 4 липня 1886 року в Тінгені, помер 21 червня 1946 року в Ріді, який нині входить до складу міста Кохель-ам-Зее.
Він був сином священника Пауля Камінського, причетного до становлення старокатолицької церкви в Баварії. Навчався у старокатолицькому інтернаті, згодом студіював філософію та державознавство в Гайдельберзькому університеті. Відчувши покликання до музики, почав брати уроки у Філіппа Вольфрума в Гайдельберзі. У 1909—1914 роках навчався композиції в берлінській Консерваторії Штерна у Павла Юона, Вільгельма Клатте та Гуго Кауна, а гри на фортепіано — у Северина Айзенбергера.
Після завершення навчання повернувся до Верхньої Баварії та викладав фортепіано в Бенедиктбойерні. Його першою ученицею стала дружина художника Франца Марка; Камінський також товаришував з Емілем Нольде. Пізніше він повернувся до Берліна, де в 1918—1933 роках вів клас композиції. Серед його учнів найвідомішими були Карл Орф і Райнхард Шварц-Шиллінг.
Камінський працював до кінця життя й у 1945 році завершив оперу «Гра короля Афелія», поставлену 1951 року. Значна частина його творів пов’язана з церковною традицією та тяжіє до поліфонії, а почасти й до неокласицизму; прикладом є «Музика для двох скрипок і клавесина» 1931 року. Композитор цікавився теософією та поєднанням різних релігійних і філософських поглядів. Його мотет «Земля» 1929 року написано на текст Заратустри.