Генріх Штіль
Генріх Штіль — німецький органіст, диригент, хоровий диригент, композитор і музичний директор. Народився 5 серпня 1829 року в Любеку. Походив із родини музикантів: його батько Йоганн Йоахім Дітріх Штіль також був органістом. Генріх навчався в Лейпцизькій консерваторії у Йоганна Крістіана Лобе (композиція) та Ігнаца Мошелеса (клавір).
У 1854–1866 роках Штіль був органістом лютеранської церкви Святих Петра й Павла в Петербурзі, а від 1862 року викладав гру на органі в новоствореній Петербурзькій консерваторії. Серед його учнів був Петро Чайковський. Згодом Штіль концертував у Німеччині, Італії та Англії, а 1870 року недовго працював органістом у Люнебурзі.
У 1874–1878 роках він диригував товариством Святої Цецилії в Белфасті, а в 1878–1880 роках викладав музику в Гастінгсі. Потім Штіль став органістом церкви Святого Олафа в Ревелі та керував тамтешньою співочою академією. 1883 року під його керівництвом у Петербурзі вперше виконали «Страсті за Матвієм» Йоганна Себастьяна Баха.
Штіль створив близько 200 творів, з яких відомі 172 пронумеровані опуси. Серед них — невеликі опери «Шукач скарбів» і «Єрі та Бетелі» за творами Йоганна Вольфганга Ґете, «Тріумфальна увертюра» для оркестру, хорові й камерні твори, зокрема тріо, струнний квартет і соната для віолончелі, а також сонати й п’єси для скрипки з фортепіано, фортепіанні п’єси та романси. Він також уклав «Книгу хоралів для євангельських громад у Росії». Штіль був відомий як імпровізатор; під його керівництвом у Петербурзі звучали твори західноєвропейських композиторів.