Анрі В'єтан — бельгійський скрипаль, композитор і музичний педагог, один із засновників національної скрипкової школи. Він народився 17 лютого 1820 року у Верв'є. Батько, скрипаль-аматор і майстер гітар, почав навчати його гри на скрипці. У чотири роки Анрі вже виступав на домашніх концертах, а згодом написав перший твір — «Пісню півня».
Після занять зі скрипалем Л. Ж. Леклю-Дежонком В'єтан у 1827 році виступив у Верв'є, а потім гастролював містами Бельгії та Нідерландів. Скрипаль Шарль Беріо допоміг йому здобути стипендію короля Нідерландів і супроводжував його до Брюсселя та Парижа. Паризький дебют В'єтана відбувся 1829 року. З 1833 року він активно гастролював; згодом навчався теорії музики у Відні в Симона Зехтера, а в Парижі вдосконалювався як композитор у Антоніна Рейхи.
До ранніх великих творів В'єтана належать концерт фа-дієз мінор, виданий як № 2, концерт мі мажор, відомий як Перший концерт, а також фантазії, зокрема «Фантазія-каприс» і «Спогади про Росію». Деякі твори він написав разом із віолончелістом Франсуа Серве. Загалом В'єтан створив сім концертів для скрипки з оркестром, два концерти для віолончелі з оркестром, Велику сонату для фортепіано і скрипки, сонату для альта і фортепіано, сюїту в старовинному стилі, фантазії, варіації, меси, концертні етюди та романси без слів. Популярним стало його перекладення для скрипки романсу Олександра Аляб'єва «Соловей».
У 1844 році В'єтан одружився з віденською піаністкою Жозефіною Едер. Вона супроводжувала його в концертних поїздках і часто акомпанувала. У 1845 році його прийняли почесним членом Бельгійської королівської академії наук. З 1846 року В'єтан жив у Санкт-Петербурзі, де був солістом Імператорських театрів і викладав. Після семи років роботи він повернувся до Парижа й продовжив гастролі Європою, Туреччиною та Америкою.
У 1871 році В'єтан став професором Брюссельської консерваторії; серед його учнів були Ежен Ізаї та Едуард Кауделла. Після інсульту 1873 року, що спричинив параліч лівої половини тіла, він залишив посаду й припинив виступати як концертний скрипаль, зосередившись на композиції та викладанні. У 1878 році В'єтан оселився в Алжирі. Він помер у Мустафі 6 червня 1881 року після повторного інсульту.