Генрі Шонфельд

Генрі Шонфельд, також Шенфельд (4 жовтня 1857, Мілуокі, штат Вісконсин — 4 серпня 1936, Лос-Анджелес, штат Каліфорнія) — американський композитор, піаніст, диригент, хоровий диригент і музичний педагог німецького походження.

Народився в німецькій родині та розпочав музичні заняття під керівництвом батька-віолончеліста. У 18 років поїхав до Німеччини й вступив до Лейпцизької консерваторії, де вивчав композицію у Карла Райнеке та Лео Грилля, фортепіано у Беньяміна Папперіца, а ансамбль у Генрі Шрадика. Згодом протягом року продовжив студії композиції у Веймарській консерваторії під керівництвом Едуарда Лассена.

Повернувшись 1879 року до США, Шонфельд оселився в Чикаго, викладав в одній із місцевих музичних шкіл і диригував різними хоровими колективами, зокрема того ж року очолив чоловічий хор «Германія», а в 1891–1902 роках — змішаний хор. У 1904 році став хормейстером і очолив жіночий симфонічний оркестр у Лос-Анджелесі, а пізніше багато років викладав у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі; серед його учнів був, зокрема, Рой Гарріс.

Творча спадщина композитора охоплює дві опери, зокрема «Атала, або Кохання двох дикунів» за однойменною повістю Франсуа-Рене де Шатобріана, балет «Уочиканта», «Сільську симфонію» (1892), оркестрові увертюри «На сонячному півдні» та «Американський прапор», сюїту для струнних на індіанські теми й дві індіанські легенди. Він також створив низку оркестрових творів із використанням індіанського, афроамериканського та циганського музичного фольклору; увага до музичної й культурної спадщини американських індіанців відзначається як його найпомітніше досягнення.

Соната Шонфельда для скрипки та фортепіано 1899 року отримала премію на конкурсі сонат, оголошеному Анрі Марто. Йому також належать численні фортепіанні п’єси, хорова та вокальна музика. Його син Джордж Шонфельд був клавесиністом.