Генрик Мельцер-Щавінський
Генрик Мельцер-Щавінський — польський композитор, піаніст, диригент і музичний педагог. Народився 21 вересня 1869 року в Каліші; інфобокс також подає альтернативне місце народження — Марцелін у Варшаві.
Закінчив Варшавську консерваторію, де навчався гри на фортепіано в класі Рудольфа Штробля та композиції в класі Зиґмунта Носковського. У Варшавському університеті здобув освіту математика. У 1892–1894 роках удосконалював майстерність у Відні під керівництвом Теодора Лешетицького. 1895 року в Берліні отримав першу премію на конкурсі імені Антона Рубінштейна як композитор.
Викладав у консерваторіях Гельсінгфорса, Львова, Лодзі, Відня та Варшави. У Варшавській консерваторії працював у 1918–1927 роках, а з 1922 року був її директором. Серед його учнів були Селім Пальмгрен, Мечислав Хоршовський та Олександр Тансман. У 1908–1909 роках очолював Варшавський філармонічний оркестр.
До творів Мельцера-Щавінського належать симфонія, опера «Марія» (1904), музика до трагедії Станіслава Виспянського «Протесілай і Лаодамія» (1902), два фортепіанні концерти, фортепіанне тріо та скрипкова соната.
Помер у Варшаві. Інфобокс зазначає дату смерті 18 квітня 1928 року, тоді як основний текст статті подає 28 квітня 1928 року. Його дочкою була поетеса, письменниця та публіцистка Ванда Мельцер.