Герман Шерхен — німецький диригент, музичний педагог і альтист. Народився 21 червня 1891 року в Берліні. Гри на альті навчився самостійно. У 1907—1910 роках грав у берлінському оркестрі Блютнера, а потім — у Берлінському філармонійному оркестрі.
1911 року Шерхен познайомився з Арнольдом Шенбергом і взяв участь у прем'єрі його «Місячного П'єро». У 1914—1916 роках диригував у Ризі, а 1916—1918 роки провів у російському таборі для військовополонених. Повернувшись до Берліна 1918 року, заснував Нове музичне товариство, а наступного року започаткував журнал «Мелос», присвячений сучасній музиці.
Серед його учнів були П'єр Булез і Карл Амадеус Гартман. Шерхен також став одним з авторів лібрето опери Гартмана «Симпліциссимус», створеної за романом Гріммельсгаузена. У 1933 році залишив Німеччину та керував оркестрами в Брюсселі й Відні.
Шерхен належав до найактивніших і найавторитетніших виконавців новітньої музики XX століття. Він диригував творами Ріхарда Штрауса, Арнольда Шенберга, Альбана Берга, Антона Веберна, Ернста Кшенека, Алоїса Габи, Карла Амадеуса Гартмана, Карлгайнца Штокгаузена, Луїджі Даллапікколи, Едгара Вареза, Бруно Мадерни, Луїджі Ноно, Бориса Блахера, Ганса Вернера Генце, Янніса Ксенакіса та Марка Лаврі. Також був відомий виконанням «Мистецтва фуги» Йоганна Себастьяна Баха та «Героїчної симфонії» Людвіга ван Бетховена.
1929 року видав «Підручник диригентського мистецтва», перекладений багатьма мовами та неодноразово перевиданий. Серед його книжок про музику — «Про сутність музики» (1946), «Музика для кожного» (1950) і видане посмертно листування «Зробити все чутним: листи диригента 1920—1939» (1976). 1958 року гастролював у Росії; запис бахівських «Страстей за Матвієм» у Великій залі Московської консерваторії не був опублікований.
Помер 12 червня 1966 року у Флоренції. Мав звання почесного доктора Кенігсберзького університету та почесного члена Міжнародного товариства сучасної музики.