Ігор Ойстрах — радянський і російський скрипаль, диригент і музичний педагог. Він народився 27 квітня 1931 року в Одесі в родині скрипаля Давида Ойстраха та піаністки Тамари Ротарьової. Почав займатися музикою в ранньому дитинстві: у шість років грав на скрипці, а у вісім — на фортепіано.
У 1949 році Ойстрах закінчив Центральну музичну школу при Московській консерваторії, у 1955-му — Московську консерваторію за класом скрипки свого батька, а в 1958-му — аспірантуру під його керівництвом. Ще студентом він здобув перші премії на міжнародному конкурсі скрипалів Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Будапешті (1949) і конкурсі імені Генрика Венявського в Познані (1952).
Після аспірантури Ойстрах почав працювати в Московській консерваторії, а від 1958 року був солістом Московської філармонії. Він виступав у дуеті з батьком, а також грав із відомими оркестрами під керуванням Отто Клемперера, Юджина Орманді, Карло Марії Джуліні, Герберта фон Караяна, Георга Шолті, Лоріна Маазеля, Зубіна Мети, Сейдзі Озави та Геннадія Рождественського. Від 1968 року виступав і як диригент; його дебют за кордоном відбувся того року в Копенгагені. Гастролював у Європі, США, Канаді, Південній Америці, Японії та Австралії.
Серед записів Ойстраха — Другий скрипковий концерт Бели Бартока, сонати Йоганна Себастьяна Баха для скрипки й клавесина, записані з дружиною Наталією Зерцаловою, а також Другий скрипковий концерт і три п’єси для скрипки з оркестром Тихона Хренникова. Він був членом журі міжнародних скрипкових конкурсів, зокрема конкурсу імені Петра Чайковського та конкурсу імені королеви Єлизавети. У 1996–2010 роках викладав у Королівській консерваторії Брюсселя як професор. Серед його відзнак — звання народного артиста РРФСР і СРСР та перші премії на конкурсах у Будапешті й Познані. Ойстрах помер 14 серпня 2021 року в Москві; його прах поховали на Новодівичому кладовищі.