Іона Тускія
Іона Тускія — грузинський радянський композитор, кінокомпозитор і музичний педагог. Народився 24 грудня 1901 року в Озургеті. Помер 8 жовтня 1963 року в Парижі; похований у Дідубійському пантеоні.
Ще студентом 1922 року організував «Товариство молодих грузинських композиторів». У 1926 році закінчив Тифліську консерваторію, де навчався композиції у Михайла Іполитова-Іванова, а гри на скрипці — у М. Васильєва та Андрія Карашвілі. 1931 року завершив навчання у Ленінградській консерваторії в класі композиції Володимира Щербачова.
Від 1932 року його діяльність була пов’язана з Тифліською, згодом Тбіліською консерваторією. Він викладав класичну композицію, від 1947 року мав звання професора. У 1948–1950 роках був деканом теоретико-композиторського факультету, у 1952–1961 роках очолював кафедру композиції та водночас був ректором консерваторії. Серед його учнів — Важа Азарашвілі, Реваз Габічвадзе, Отар Горделі, Фелікс Алборов, Гія Канчелі, Григорій Кокеладзе, Сулхан Насідзе, Йосип Кечакмадзе, Олександр Букія та Лілі Іашвілі. У 1935–1937 роках очолював правління Спілки композиторів Грузії.
Тускія створював пісні, романси, музику для вистав Театру імені Шота Руставелі та кінофільмів. Серед його творів — струнний квартет на тему грузинської народної пісні «Чела» (1926), скрипкова соната (1929), симфонічні картини «Карнавал» (1930), «Змієїд», «Картулі» та «Марш-гротеск» (усі 1937), опера «Батьківщина» (1939), симфонічна поема «Біля мавзолею» (1940), концерт для скрипки з оркестром (1944), вокально-симфонічний цикл на вірші Іллі Чавчавадзе (1949) та оперета «Осінні дворяни».
Як театральний композитор працював над постановками «Ламара», «Злам», «Тетнульд», «Осінні дворяни», «Отелло», «Людина з рушницею», «Великий державець» і «Орлине гніздо». Написав музику до фільмів «Елісо», «Шакір», «Даріко» та «Золотиста долина». Був заслуженим діячем мистецтв Грузинської РСР, а 1962 року удостоєний звання народного артиста Грузинської РСР; також нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та двома орденами «Знак Пошани».