Ірина Нікольська
Ірина Нікольська — російська музикознавиця й полоністка, докторка мистецтвознавства та провідна наукова співробітниця Державного інституту мистецтвознавства. Народилася 27 грудня 1943 року в Ухті.
У 1968–1972 роках навчалася на історичному факультеті Варшавського університету, в Інституті музикознавства. 1973 року закінчила Державний музично-педагогічний інститут імені Гнесіних, а в 1973–1976 роках навчалася в аспірантурі Державного інституту мистецтвознавства. 1973 року працювала науковою співробітницею Музею музичної культури імені Глінки; від 1974 року її професійна діяльність пов’язана з Державним інститутом мистецтвознавства. 1978 року здобула ступінь кандидатки мистецтвознавства, а 1992 року захистила докторську дисертацію «Від Шимановського до Лютославського і Пендерецького».
Нікольська досліджує музику XX століття, зокрема польську музику. Її праці присвячені музичній спадщині Кароля Шимановського й Вітольда Лютославського, а також творчості Кшиштофа Пендерецького та Зигмунта Краузе. Вона проходила стажування у Відні та у Фонді музичних рукописів Пауля Захера в Базелі.
Серед її книжок — «Від Шимановського до Лютославського і Пендерецького. Нариси розвитку симфонічної музики в Польщі XX століття» (1990), «Бесіди Ірини Нікольської з Вітольдом Лютославським» (1995) і «Кшиштоф Пендерецький. Інструментальна музика. Симфонії. Опери. Нариси» (2012). У 1995–2010 роках вона редагувала відділ «Музика і кіно» журналу «Салон аудіо/відео».
1981 року Нікольська отримала звання заслуженої діячки культури Польщі. Серед її відзнак — медаль до сторіччя Кароля Шимановського, медалі Спілки польських композиторів, бронзова медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis» та золота медаль Спілки московських композиторів.