Ірина Виноградова — піаністка, представниця плеяди видатних фортепіанних виконавців другої половини ХХ століття. Вона веде активну концертну діяльність і багато гастролює містами Росії, знайомлячи слухачів різних регіонів зі зразками світової класичної музики.
Виноградова є прямою продовжувачкою традицій московської фортепіанної школи. Вона навчалася в Центральній музичній школі при Московській консерваторії у класі Л. В. Рощиної, а 1977 року закінчила Московську консерваторію у класі Л. Н. Наумова. Після цього ще два роки вдосконалювала майстерність у асистентурі-стажуванні під керівництвом Наумова.
Ще в студентські роки Ірина Виноградова набула значного сценічного досвіду: багато виступала в концертах і брала участь у конкурсах піаністів. На Міжнародному конкурсі в Празі вона здобула почесну третю премію; на той час їй був 21 рік, і вона лише розпочинала навчання в Московській консерваторії.
Найяскравішим досягненням молодої піаністки її педагог вважав інтерпретацію «Крейслеріани» Роберта Шумана. Особливо близькою виконавиці була музика композиторів-романтиків. Слухачі й критики відзначали у її грі безпосередність, поривчастість та імпульсивність, а також здатність розкривати в романтичних творах глибину почуття, експресію та внутрішній світ композитора.
Музикознавець В. Пасхалов, відгукуючись про виконання Виноградовою «Мефісто-вальсу» Ференца Ліста, підкреслював, що піаністка, маючи досконалу технічну оснащеність, не женеться за зовнішнім віртуозним блиском, а прагне виявити місткі художні образи твору й тонко вибудовує його емоційну драматургію. За свідченням диригента Г. Проваторова, який співпрацював із виконавицею, її грі були властиві масштабність, вольове начало, романтична піднесеність та інтенсивність емоційного випромінювання.
Ірина Виноградова дуже ретельно добирає концертні програми, вибудовуючи репертуар відповідно до власного душевного складу. Вона виконує музику Ліста, Шумана, Шопена, Брамса, особливо близьким для неї виявилося мистецтво Скрябіна. Також їй вдається музика Дебюссі, чию імпресіоністичну мову вона трактує незвично, але точно й переконливо. У її репертуарі є й концерти для фортепіано з оркестром, зокрема Другий концерт Рахманінова, а також твори Прокоф’єва, Шостаковича, Слонімського, Хрєннікова і Гавриліна.