Ісаак Шварц

Ісаак Шварц — радянський і російський композитор, кінокомпозитор, автор музики до численних театральних постановок і фільмів. Він народився 13 травня 1923 року в Ромнах у інтелігентній єврейській родині. Найбільшу популярність здобув завдяки музиці до кіно, створивши мелодії, що часто запам’ятовувалися глядачам не менше, ніж самі стрічки. Серед вершин його творчості — музика до фільмів «Біле сонце пустелі», «Брати Карамазови», «Станційний доглядач», «Сто днів після дитинства», «Зірка полонливої вдачі», «Дерсу Узала», «Мелодії білої ночі», «Законний шлюб».

У дитинстві Шварцові та його старшим сестрам Софії й Марії прищепили любов до читання і музики. У 1930 році родина переїхала до Ленінграда, де він почав займатися грою на фортепіано в Будинку художнього виховання дітей у класі А. С. Замкова, а згодом брав уроки у професора Леоніда Миколаєва. У 1935 році дванадцятирічний Ісаак переміг на конкурсі юних обдарувань у Великій залі Ленінградської філармонії. Навесні 1936 року він також знявся в епізоді фільму «Концерт Бетховена».

Наприкінці 1930-х років родина зазнала тяжких репресій. Його батька, філолога-арабіста Йосипа Шварца, у 1936 році заарештували, згодом засудили, а 1938 року розстріляли в Магадані. Влітку 1937 року сім’ю, позбавлену майна, вислали до Киргизької РСР. У Фрунзе мати працювала на швейній фабриці, а юний Ісаак давав приватні уроки гри на фортепіано. У 1938 році він почав брати уроки композиції у Володимира Фере, працював тапером у літньому кінотеатрі, імпровізаційно супроводжуючи німі фільми, а перед самою війною став концертмейстером Киргизького державного театру.

На початку Другої світової війни Шварц керував хором і оркестром червоноармійського ансамблю пісні й танцю Фрунзенського військового округу. Потрапивши на фронт, служив сапером. Навесні 1942 року був контужений під Харковом і відновлювався в госпіталі в Алма-Аті. У 1943 році одружився зі своєю подругою дитинства і юності, піаністкою Сонею Полонською; невдовзі народилася їхня єдина донька Галина.

Після демобілізації у 1945 році він повернувся до Ленінграда і за сприяння Дмитра Шостаковича вступив до Ленінградської державної консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова. Навчався у Бориса Арапова, відвідував також класи Шостаковича, а останні два роки — у Ореста Євлахова. У студентські роки написав сонату соль мінор для скрипки і фортепіано, струнний квартет, романси на вірші Олександра Пушкіна, Федора Тютчева, Афанасія Фета, Якова Полонського, Генріха Гайне, а також інші камерні й вокальні твори. Уже тоді музикознавці відзначали свіжість його мелодики, контрастність образів і виразність гармонійної мови.

У 1954 році Шварц створив свій перший великий твір — «Симфонію фа мінор», яка принесла йому перший помітний успіх. Наступного року симфонію виконали на VIII Всесоюзному пленумі правління Спілки композиторів СРСР, після чого його прийняли до лав цієї організації. Для театру він почав активно працювати з 1956 року, коли Георгій Товстоногов запропонував йому написати музику до вистави «Ідіот». Загалом Шварц створив музику до 35 вистав, а також написав два балети — «Напередодні» і «У країні чудес».

Із 1958 року почалася його плідна діяльність у кінематографі, яка стала головною сферою творчості. Першими фільмами з його музикою були «Неоплачений борг», «Наш кореспондент», «Балтійське небо». Шварц співпрацював із режисерами різних поколінь і стилів, серед яких Іван Пир’єв, Михайло Ромм, Йосип Хейфіц, Володимир Мотиль, Сергій Соловйов, Олексій Герман, Петро Тодоровський, Павло Лунгін, Володимир Бортко та інші. Він був автором музики більш ніж до 125 кінофільмів, а його улюбленим жанром залишалася романтична мелодрама.

Особливо плідним був творчий союз Шварца з Булатом Окуджавою, з яким він створив 32 пісні й романси. Найвідоміші серед них — «Ваше благородіє…» з фільму «Біле сонце пустелі», «Пісенька кавалергарда» із стрічки «Зірка полонливої вдачі», романси «Ця жінка у вікні» та «Любов і розлука». Найбільший успіх супроводжував композитора у фільмах Володимира Мотиля і Сергія Соловйова. Саме для радянсько-японського фільму Акіри Куросави «Дерсу Узала», відзначеного премією «Оскар» як найкращий іноземний фільм 1976 року, Шварц написав музику.

За життя композитор здобув широке офіційне визнання: став народним артистом Російської Федерації, лауреатом Державної премії Росії та тричі отримував кінопремію «Ніка». Останні десятиліття його життя були тісно пов’язані із Сіверським, де нині діє його будинок-музей. Помер Ісаак Шварц 27 грудня 2009 року в Сіверському. Його спадщина охоплює симфонічні твори, балети, квартети, концерт для скрипки, кантати, романси, але найміцніше його ім’я пов’язане з кіномузикою, у якій він виявив рідкісний дар до щирої, яскравої та незабутньої мелодії.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.